маніфест свободи.

Ліля Галка

думаю, одного дня я сяду в потяг з квитком в один кінець знайду якусь роботу в тому місті орендую ліжко в хостелі у номері 10-містному буду їсти банани на сніданок і макарони на обід пити розчинну каву забувати хліб у тостері ⠀ перестану багато від себе хотіти і старатися роботи так щоб мною пишалися рідні перестану зважати на правила і буду любити того, кого вмію ⠀ не житиму за стандартами і вивчу нарешті закони прочитаю конституцію писатиму вірші і слухатиму музику перемикаючи треки на середині ⠀ я буду поганою дитиною але буду хорошою дитиною буду собою без засторог і очікувань ⠀ буду гуляти по ночах раз чи два бо мені не дуже сподобається ⠀ буду забувати їсти овочі і зрідка купуватиму фрукти сумуватиму за друзями в інших містах ⠀ я буду тут і буду зараз забуватиму про час і не встигатиму бути пунктуальною ⠀ і все це можна робити в місті де живу зараз і я навіть почну по трохи вчитися але скажіть мені хіба ти на своєму місці, коли боїшся тут любити? ⠀

2020-05-07 15:01:39

3

1

Коментарі

Упорядкувати

За популярністю
Спочатку нові
По порядку

Показати всі коментарі (1)

I N F I N I T Y

Враження: Проймає до кісток Критика: краще б було з рифмою, а в кінці все правильно , але щось не так Висновок: ти молодець!

Відповісти

2020-05-07 15:11:09

Подобається

Схожі вірші

Всі

Я тебе по-справжньому кохала...

Вікторія Тодавчич

Я тебе по-справжньому кохала... Так, неначе зовсім не жила. І тобі лиш серце відкривала, Я тебе кохала, як могла. Я тобі всю душу і все серце, Все віддам, ти тільки попроси. Я тебе кохатиму до смерті, Я з тобою навіки і завжди. Я тобі відкрию таємниці, Все, що маю — все віддам тобі. І поля, і чистії криниці, І прекрасний спів тих солов'їв. Я тебе по-справжньому кохала, Весь свій час, я віддала тобі. Я була наївною . Не знала, Що не брешуть тільки солов'ї.

42

15

2063

Мої слова

Ай

Мої слова нічого не варті, але я більше нічого не вмію, Лише нестерпно кохати те, що згодом вб'є усі мої квіти. Те, що загубить мене і все, що я маю, викличе аритмію, Але віддам усього себе й обіцяю, що не буду жаліти. Бо завжди волів проміняти комфорт на більш вартісні речі. Запам'ятав назавжди: жалість до себе породжує лише порожнечу, Якщо життя чогось і навчило, то плести лише проти течії. Мої слова нічого не варті, але лунатимуть в тебе під вечір.

85

0

5010