Тому що...

Лика Вершинина

Від втоми очі заплющу. Серце нещадно болить. Від сторонніх біль свій я приховую. Губи німі, а душа дико кричить. Темрява стає моїм порятунком. Але на жаль не навіки ця темрява. Максимум вона до неділі. Максимум, доки не прийшла зима. На жаль, не втекти від себе. І біль так просто не забути. І так просто не забути тебе, І дуже важко розлюбити. Серце кіркою покриється. Очі мої більше сліз не ллють. Знову душа в крові вмиється. Очі не шукають і не чекають. У душі оселиться зневіра. Невіра у справжнє кохання. Бо одного разу розтоптали довіру. Тому що одного разу розтоптали кохання...

2022-10-28 18:34:47

6

2

Коментарі

Упорядкувати

За популярністю
Спочатку нові
По порядку

Показати всі коментарі (2)

Сандра Мей

Вав🤩. Сумно, прекрасно й емоційно❤️👍

Відповісти

2022-10-29 07:12:07

1

Лика Вершинина

@Сандра Мей спасибо

Відповісти

2022-10-29 07:12:24

1

Схожі вірші

Всі

Дитинство

Ruslana

Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.

71

7

12272

Тени собственного сердца ...

Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)

Глубокой ночью в тишине , Как млечные пути горели свечи Их огонек горел во тьме Скрывая тайны сердца человечьи Тенями прошлого унося яркий свет, На языке горело пламя вспоминания Из памяти оствавив только след Потухших пепла чувств одного созерцания .. И лишь полны отчаяния глаза Остались морем слёзного раскаяния .. Об том ,что не забудешь некогда Ошибки сделанных ,когда то лишь случайностью ... Прекрасных звёзд на небе уголков, Когда хотелось быть ранимым Сломать себя от бури горечи долгов, Которых прятал от своих любимых И каждый вздох ,что вдруг не смог, Раскрыть все страхи угнетения В тени ночей под всхлип с дождём Укрыв опять себя жалким замком мгновения. 🎶🎧🎶 💫Demons ~Alec Benjamin 🖤

39

9

1759