Втеча
            
            Простую навмання
За покликом безликих стареньких вулиць
Що ведуть, поворот за поворотом у даль глушинної самоти 
Намагаюсь віднайти її, 
Лагідну й ніжну Тишу
Чемпіонку по іграх у хованки.
Міс граціозності й краси. 
Ось, стій нерухомо, й споглядай ЇЇ тінь
Вона гойдається поміж гіллям високих тополь, і лип, і беріз.. 
Ось, стій нерухомо, і задивись, щоб  вхопити сонячний промінь чорний кіт в котре під  парканом проліз..
Раптом, винирнули з-за рогу заіржавілі столітні поштомати..
Й на облуплених облізлих лавах
Поруч сидять такі ж столітні обсивілі діди 
І час собі пливе, ніби так легко, 
серед тих хмар горбатих
Й лише пронизливі гудки сирени, 
Щораз нагадують , що ще не скресли, ще дні війни.
            2023-04-12 20:38:49
            
            
                                                    0
                
                
                
        0