Втеча
Простую навмання
За покликом безликих стареньких вулиць
Що ведуть, поворот за поворотом у даль глушинної самоти
Намагаюсь віднайти її,
Лагідну й ніжну Тишу
Чемпіонку по іграх у хованки.
Міс граціозності й краси.
Ось, стій нерухомо, й споглядай ЇЇ тінь
Вона гойдається поміж гіллям високих тополь, і лип, і беріз..
Ось, стій нерухомо, і задивись, щоб вхопити сонячний промінь чорний кіт в котре під парканом проліз..
Раптом, винирнули з-за рогу заіржавілі столітні поштомати..
Й на облуплених облізлих лавах
Поруч сидять такі ж столітні обсивілі діди
І час собі пливе, ніби так легко,
серед тих хмар горбатих
Й лише пронизливі гудки сирени,
Щораз нагадують , що ще не скресли, ще дні війни.
2023-04-12 20:38:49
0
0