Подалі від буденності

Лео Лея

Ось я знову прямую у казку, щоб позбутися сьогодення. Десь дорогою спроба вкрасти смолоскипи гарячих слів, Бо коли промину всі пастки, що заховані так буденно, Відшукати потрібно касту незнайомих мені жерців, Щоби там розпитати дорогу й прямувати, не заблукавши. Та для цього ще із порогу залишити потрібно все, Бо яскраве, мов засторогу, я носила з собою завше, Щоб колюками, як від злого, захищати своє лице. Через гори, яри, кургани, спотикаюсь й прямую далі, Об каміння збиваю ноги, продираюся через ліс. Доки в мене наснаги стане я не здамся, хоча невдалі Обираю перестороги - без страху, нарікань та сліз.

2022-12-04 08:32:19

12

13

Коментарі

Упорядкувати

За популярністю
Спочатку нові
По порядку

Показати всі коментарі (13)

Лео Лея

@Nadine Tikhonovitch Дякую за відгук💖

Відповісти

2022-12-11 01:15:41

Подобається

Воланд Дарсі

Чудові образи, і справді, якщо не уявляти подібного, то сірість буденного світу може поглинути цілком

Відповісти

2022-12-16 21:35:57

1

Лео Лея

@Воланд Дарсі Дякую, так і є)

Відповісти

2022-12-17 03:37:04

Подобається

Схожі вірші

Всі

Дитинство

Ruslana

Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.

71

7

12043

Нарисую солнышко :)

Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)

Нарисую тебе яркое солнышко Оно будет светить когда грустно Освещая тёмные комнаты , Одиночества твоего уголка звука... Даже если окажется за окном дождик, Ты не будешь один словно сломлен, Оно будет светить лишь напротив Теплотою уюта мнимой заботы Может это какая то мелачь Или просто светлый рисунок , Но он все ж нарисованный мною Для тебя от приятного чувства ... И лучами жёлтых карандаша линий , Коснусь твоего уголка глазок , Чтобы перестал хмурится криво От нахлынувших эмоцией красок Как подарок пусть станет взаимным , Без излишних слов предисловий Моих крепких объятий визита Нежноты оттенков жёлтого тонна ...

42

1

2104