Глибокі шрами

Лео Лея

Глибокі шрами нанесуть слова, І жодне зілля їх не ізцілить. Важкезні істини, мов булава, Рука безжальна піднімає вмить. Для когось найстрашніше - це кулак, Для іншого - це втрата подарунку, Ігнор на дотик - теж буває так. Для мене ж слово - часто чаша трунку: Коли п'янкого - милість, доброту, Коли терпкого, що несе повчання, Та найчастіше я образу п'ю гірку, Не витрачаючи ні краплі, для прощання. Але як факт, чи, може, парадокс: Не ображаюся опісля всього, Я все розцінюю для себе, як урок, Що позбавляє мою душу геть від злого. Глибокі шрами, що несуть слова, На серці затягнулись і болять. Вони - каталізатор, що, бува, В реальність повертають від проклять.

2021-09-19 03:37:54

13

5

Коментарі

Упорядкувати

За популярністю
Спочатку нові
По порядку

Показати всі коментарі (5)

Лео Лея

Хм... Ще таких стильних коментарів мені не писали) дякую)

Відповісти

2022-10-05 17:57:33

Подобається

Лео Лея

🥯

Відповісти

2022-10-05 18:02:09

Подобається

Лео Лея

🍨

Відповісти

2022-10-05 18:06:24

Подобається

Схожі вірші

Всі

Дитинство

Ruslana

Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.

71

7

11471

Чуточку внимательней

Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)

Неудачная попытка быть тем, кого сложно обидеть , Рвя бурю за улыбкой проникших эмоций И наивность уже стала себе лишь противна , Все пытаясь понять всех за скрытой дорогой ... Мимо мчат незнакомые люди , И не кто тебя уже не осудит : Всем безразлично твоя лишь обида , И что слёзы пускаешь себе на морозе Может так будет даже на лучше Без различных ненужных вопросов , О том " Как ты ?)" Тебе хорошо ли" Или в этом нет больше смысла и вовсе ... Разве безразличие лучший способ оплаты За свои выражающие сердце бурю эмоций..? Может стоит быть чуточку внимательней , К тем кому помощь и вправду поможет !

40

8

2018