Думки, як вітер

Лео Лея

Мої думки, як вітер, ширяють вище хмар (всі спогади хтось витер, щоб жити без примар), Меткі, мов стріли сонця, долають простір-час. Не втрапити в полон - ця ідея, як баланс Між мрією і фактом, між дійсністю і сном, Бо станеться це раптом, і будуть, мов фантом. Щасливо і безпечно пливуть на висоті, Вони, беззаперечно, не ті, зовсім не ті... Та ось реальність знову шалено пробива, Немов готує змову, руйнуючи дива, Усі плоти і стіни, тини і мури теж, Немовби із тростини збудовані. Ох, же ж... Повернення болюче до дня, що в нім тепер. Падіння неминуче... Летять до літосфер*... *Тут в значенні "до землі"

2022-12-18 10:16:09

9

5

Коментарі

Упорядкувати

За популярністю
Спочатку нові
По порядку

Показати всі коментарі (5)

Лео Лея

@Н Ф Дякую за цікавий відгук💖

Відповісти

2022-12-18 15:24:25

1

Тигриця

Прекрасний вірш. Це мовби мої думки.

Відповісти

2022-12-18 19:40:49

1

Лео Лея

@Тигриця О, дякую, приємно, що сподобався💖

Відповісти

2022-12-18 19:43:41

1

Схожі вірші

Всі

Хай буде так

Юлія Богута

«And in my hour of darkness She is standing right in front of me Speaking words of wisdom, "Let it be"» Beatles - Let it be Хай буде так. Прийми своє життя. Прийми негоду, біль і в серці рану. Прийми свою не вічність, як буття. Прийми, що у людей на тебе інші плани. І не кричи, не плач, коли летиш із неба. Земля тверда. Це так. Реальна. Не м'яка. Живи та не шкодуй. Так було треба. Можливо не тобі. Комусь. Чиясь рука. Ти витримав. Стерпів. Усі пройшов дороги. Ти не зламався, ні. Ти просто біг не так. Ти просто падав. Просто вірив богу, І довіряв не тим. Кохав не так. Хай буде так. Прийми, що ти один І залишайся сильним, що б не було далі. Життя лиш мить, в яку стікає плин годин. Лиш зайчик сонячний, ребро медалі. Бо що б не було - ти не вічний, ні. І те що має тут коштовність, там - згорає. Ти помираєш тут. Зникаєш на війні. Та пам'ятай - у смерті щастя аж ніяк немає.

38

4

4825

У серці...

Катерина Данилевська

Я думками завжди з тобою, Ім'я твоє шепочу уві сні. Як добре, що тою любов'ю, Я буду зігріт навесні. Колись я кохався з журбою, Всі враження їй віддавав. Проте, нагороджений долею, У серці тебе я сховав. І швидко темрява зникла, Зростало в моїй душі світло. Так швидко надія розквітла, Прийшло в життя наше літо. Я марю тобою кожну годину, За тебе і щастя своє я віддам. Для мене ти світ, ти - родина, І буду любити наперекір літам.

108

16

9559