Думки, як вітер
Лео Лея
Мої думки, як вітер, ширяють вище хмар (всі спогади хтось витер, щоб жити без примар), Меткі, мов стріли сонця, долають простір-час. Не втрапити в полон - ця ідея, як баланс Між мрією і фактом, між дійсністю і сном, Бо станеться це раптом, і будуть, мов фантом. Щасливо і безпечно пливуть на висоті, Вони, беззаперечно, не ті, зовсім не ті... Та ось реальність знову шалено пробива, Немов готує змову, руйнуючи дива, Усі плоти і стіни, тини і мури теж, Немовби із тростини збудовані. Ох, же ж... Повернення болюче до дня, що в нім тепер. Падіння неминуче... Летять до літосфер*... *Тут в значенні "до землі"
2022-12-18 10:16:09
9
4
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (4)
Лео Лея
@Н Ф Дякую за цікавий відгук💖
Відповісти
2022-12-18 15:24:25
1
Тигриця
Прекрасний вірш. Це мовби мої думки.
Відповісти
2022-12-18 19:40:49
1
Лео Лея
@Тигриця О, дякую, приємно, що сподобався💖
Відповісти
2022-12-18 19:43:41
1
Інші вірші поета
Збій програми "Прийдіть до Мене..." "На відмову"... Достатньо...
Інші поети
Black Hole
@Black_Hole
Emily Mcbroom
@Lol_books
Схожі вірші
Всі
Моє диво
Фαйղα Եօթթí #AР #FN
А на дворі лив дощ мов із відра, Гуляючи по вулиці рідненькій. Побачила в болоті кошеня, На мене так дивилося сумненько. Чомусь у серці так затріпотіло, Подумала забрати в дім собі, Дістала з бруду, воно муркотіло, Співаючи дорогою пісні. Ось так у мене і з'явилось диво, Мій друг пухнастий, любе кошеня. Історія насправді ця правдива, А на дворі лив дощ, мов із відра... *** У співавторстві з прекрасною Вікторією Тодавчич https://www.surgebook.com/_victoria_todavchich_ За допомогою проекту https://www.surgebook.com/weird_owl/book/proekt-pishem-sovmestno
46
5
2323
Печаль прячется в словах
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
Полны отчаяния слова Достигли й душат вдруг меня Не знаю дальше как мне быть И стоит ли их отпустить Всю грусть ,что прячется внутри Пусть заберёт с собою дни А шоколад утешет впредь Всё горести уйдут под дверь Но чувства ,что живут внутри Не скроешь с время позади Ведь вырвуться с оков груди Их не сдержать нечем увы ... Как не было мне тяжело Я не смогу забить их льдов И холод тот , что тронул весь Согреть не сможет даже лесть...
50
12
4974