Моя Україна

Olena Кim

Мені так самотньо у чужій країні, Ніби все знайоме,але краще в Україні. Я прошу почуй,Боже молитви! Не губи життя,роки наші золоті. Я так хочу додому, Цього не змінити. ДНК в моїй крові-українські діти. Потерпи рідненька,моя Україно. Ти підняла нас,ми тебе піднімем, Ту любов,що нам дала Ми тебе зігрієм. Вір нам! Боряться за тебе-доньки і сини, Поки нечисть,що у владі ділять хабарі Набивають #ука свої гаманці. Небайдужість нації,дух свободи в ділі. Це етап фільтрації,сльози на могилі. Я не люблю спойлери, Тут все очевидно! Ви "освобождалі нас", Але ВИЗВОЛИЛИ ми вас. Пам'ятай! Якщо прийшов зі зброєю, Ти нам не товариш В єдності вся наша сила, В українську землю ляжеш. Перемога у думках,в кожного у снах, В молодих роках,ми боремося за правду І такий в нас шлях.

2023-02-21 16:09:00

1

Коментарі

Упорядкувати

За популярністю
Спочатку нові
По порядку

Показати всі коментарі (1)

Olena Кim

дякую.

Відповісти

2023-02-21 17:21:56

Подобається

Схожі вірші

Всі

"Я буду помнить"

Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)

Я буду помнить о тебе , Когда минутой будет гнусно И одиноко грянет в след Дождь смыв порою мои чувства Я буду помнить о тебе , Когда нагрянет новый вечер И ветер заберёт себе Мои увечены надежды . Я буду помнить, тот момент, Когда тебя со мной не стало Оставив только мокрый цент С того ,что в сердце потеряла Я буду помнить твой уход , Да может быть, тогда слезами Теперь совсем под тихий сон Обняв подушку крепко швами .

43

7

2857

Дитинство

Ruslana

Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.

71

7

13087