За що я люблю Україну?
За що я люблю Україну? Та чесно, Бог його зна. Конкретно сказати все рівно не зможу, хоч скільки мене не питай. Любить Україну є важко за щось, бо є в неї щось особливе... Тож спробую я повідати вам про це все в одному лиш вірші. Країну люблю я, красиву свою, вона є така неймовірна. Свобода вітрів, навіть хід всіх думок і волю оцю незбагненну. Пейзажі усіх краєвидів он тих, що так заворожують душу... Ось чую я вітер, не чую гріха, мов дзвін б’є по теплому серці. Пташині співи, тихий шепіт всіх хвиль у Чорному в загадці морі. Гей, вітре, пташки! Ну куди ж ви усі летіти далеко зібрались? Лелече гніздо на даху у селі і діти лелеки там малі. Там добрії люди, напевно, живуть, лелекам там теж дуже добре. Символіка гарна, душевна така і сили нам стільки дає. Та люди усі незвичайні такі, близькі всі усім і є щирі. Гей, вітре! І знову скажу я тобі, неси наші пісні по світі. Назад нам надію і віру неси, Щоб єдними люди всі були. Щасливі в безкрайність країни своєї впадають і їхні там душі радіють святам та і буднім всім дням таким є характер народу. Народ український — ти вільний такий, як птиця над семи морями. Так будь ти собою, козацький народ, врагів пожени кулаками. Народе козацький, а чим же ти славний? Це гідність і єдність, відвага. Сміливість і міць, як вогонь та вода, та сили все ж в цьому як в миру. Країно, - ти матір же люба моя, зоря ти на небі, надіє! Ти будеш триматись ще сотні років і йти будеш тільки вверх, далі Народе, прошу вас єдине: держись! Храни міць свою і волю. Неси всі таланти і твори, вірші, неси серед того Атланту. І люди несуть всім по світі дари, що створені їхнім талантом. Ми люди є вірні, ми сильний народ і волимо нести довіру. Вкраїно, любове ти вічна моя, єдина така серед всіх. Дала ти і волю, натхнення дала щоб люди для тебе творили. І зерна плодів людського таланту розкинеться глибоко в море, та інші не стануть давати нагоди, щоб гинули людські пригоди. За що я люблю Україну? - За що? І мушу я все ж це сказати. Не буде таких же країн як вона, бо є вона вся особлива. Хто рідний край любить, той вірний всьому, що є дороге йому в світі...
2022-10-04 10:50:11
7
0
Схожі вірші
Всі
Шукати святе в почуттях
Я пам'ятаю. Вибач, я все пам'ятаю. Чому цей біль ніяк не зникає? Час його береже. Мене він, ламає Й душа в нім палає. Пробач за все. Чого ж зберігаю? Усе це лякає. Себе забуваю і душу вбиваю, Та біль все живе. Серце згорає, Розум втрачаю, думки покидають. Ненавиджу це, понад усе. Тебе забуваю. Звички зникають. Віри тепер немає. Кохання вбиває. І допомоги вже не чекаю. Завжди щось втрачаю. Хтось уже добиває, не знаючи це. Можливо, шукала в цім світі святе, Та я не знала, що воно в мені є.
54
2
4391
Хрест - навхрест
Хрест – навхрест в’яжу пейзаж, від учора і до завтра. Кожен жест моїх вдихань має кривду, має правду. Хрест – навхрест мої думки полотно це поглинає. Еверест мого життя чи екватор? Я не знаю. Хрест – навхрест чи треба так? Сподіваюсь, сподіваюсь.. Кожен текст своєї долі витримати намагаюсь. Хрест – навхрест добро та зло. Поруч, разом, нерозривні. Без божеств та без чортів.. Бо живуть усі на рівні. Хрест – навхрест таке життя. І нічого з цим не зробиш. Кожен жест має свій шлях, злий та добрий, ти як хочеш?
51
9
1929