Правосуддя

Ластівка

Чи відбере-но в тебе душу правосуддя? Чи втратиш серце ти, зізнавшись у брехні? Чи ти такий верткий, наче вода, що вже давно була в душі твоїй? А ти мав знати, мої чаші повні, терпіння мало, часу обмаль в нас. А я в очікуванні сповіді твоєї на сірім троні убиваю час. Із келихом вина, багато фруктів, кімната сіра, наче кам'яна. А чаша в центрі залу майже повна, як символ часу, що тікає в нас. Чекала правди, чую нові побрехеньки, як жалюгідно чути це із твоїх уст. Я ж думала подарувати йому спокій, та це багно лилося з його уст. А як сумнівно, віриш собі сам? Бо гра ця йде у шлях надто далекий. І замість правди у брехні й незгоді втратив час. Тобі не вірить більше тут ніхто, жодна душа цього живого світу, а правосуддя, як той чорний кіт, таїлось тихо за спиною в тебе, вбитий.

2024-05-10 13:29:16

Інші вірші поета

Скрижаль, спустошення моє Біля річки Підеш ти, козаче Лелека

Інші поети

Kotenok

@Kotenok2018

Сніжинка

@Snowflake_UPM

Vorozhka

@Vorozhka

Схожі вірші

Всі

La lune

Nadine Tikhonovitch

Quand les rues de la ville sont plus sombres, Quand la moitié de la planète dort, Quand les étoiles de rêve tombent, La lune me brille, la lune d'or. Je peux la regarder la nuit Et j'écris mes poèmes bizarres, Peut-être je suis folle ou stupide, Mais la lune me donne de l'espoir. Elle est froide, comme l'hiver, Elle est pâle, comme malade, Je peux là regarder les rivières Et parfois je vois les cascades. Elle est mystérieuse, magnifique, Satellite sombre de notre planète, Séduisante, heady et magique, L'ami fidèle pour tous les poètes. La lune, pourquoi tu es triste? La lune, je ne vois pas ton sourire, Dis moi ce qui te rend attriste, Dis moi ce qui te fais souffrir! La lune, tu es loin de moi, Il y a des kilomètres entre nous, Je rêve de toi de matin à soir, Je rêve et j'écris sur l'amour. Et je danse dans ta lumière, Mes idées sont tristes et drôles, J'aime tes yeux tendres, lunaires, Ils me disent que je suis folle. Mais, ma lune, tu es mon rêve, Tu es mon inspiration, ma lune, Mon souffle, tu m'aimes, j'espère, Parce que tu es mon amour!

1193

Моє диво

Фαйղα Եօթթí #AР #FN

А на дворі лив дощ мов із відра, Гуляючи по вулиці рідненькій. Побачила в болоті кошеня, На мене так дивилося сумненько. Чомусь у серці так затріпотіло, Подумала забрати в дім собі, Дістала з бруду, воно муркотіло, Співаючи дорогою пісні. Ось так у мене і з'явилось диво, Мій друг пухнастий, любе кошеня. Історія насправді ця правдива, А на дворі лив дощ, мов із відра... *** У співавторстві з прекрасною Вікторією Тодавчич https://www.surgebook.com/_victoria_todavchich_ За допомогою проекту https://www.surgebook.com/weird_owl/book/proekt-pishem-sovmestno

1459