Дівчина — війна
Ластівка
Будь ти сильна, як той сокіл. Будь ти мудра, як сова. Будь хитріша за лисицю, І швидкою, як стріла. Вірна будь свому народу, І правдива, як сльоза. Незалежна будь, як вітер, І нещадна, як війна. Будь як той вогонь гарячий, Невловима, як вода. Будь смілива ти, як воїн, І весела, мов дівча. Будь світліша за той промінь, І невинна, як дитя. Будь безсмертна, як надія, Чиста будь, як та зима. Захищаючи народ, Ледь життя не положила. Ти старалася, бо так врятувати нас хотіла. Вбивчі стріли, кулі, рани, Не давай їм такий шанс. Будь собою, я благаю, моя дівчина-війна.
2022-10-02 10:31:56
6
1
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (1)
Yulia Kot
слів нема. просто витвір мистецтва
Відповісти
2022-10-02 17:49:52
1
Інші вірші поета
У ніч на Івана Купала Остання квітка Підеш ти, козаче Човен
Інші поети
Arif Babatinca
@arif_babatinca
Схожі вірші
Всі
"Письмо ушедших дней"
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
Привет , мой милый друг Забыл ли ты, как долго не писала , Прости ,но я хотела отпустить Всю слабостью ,что в себе искала . И может ты проник Моим письмом до дрожи Забыл ли мой дневник , Увиденный стихами одинокой ночи ... Об памяти прошедших дней , Ты не увидишь ни души порока Лишь слабый шепот чувств Уложенных строками тонко . Немой вопрос в глазах Оставлю с времям на последок Легонько холодом касаний уходя , Чтоб не запомнил запах пепла.
43
17
3193
Дитинство
Ruslana
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
71
7
13066