Сіро-білий вірш
Забудь його, полон - це страта,
ти знаєш відчуття,
він не прийде додому,
знову лишишся сама.
Не відпускай руки,
ти знаєш, що пройдуть роки,
не повернеться він.
У хмарах, у втею тінь.
В хмарах буде його тінь,
твою душу живою плекати,
поки ти на землі, він у небі дивиться на світ.
Пам'ятає цілому долю першого кохання.
Забудь ці численні оповідання,
написані від його руки,
забудь малюнки,
портрети без чіткого обличчя.
Оповий його совістю своєю і болем,
нехай відчуває, як палають у небі зірки,
а сльози твої не дійдуть до небес.
Можливо, тіло його у землі
відчує краплі гарячих сліз
крізь багато шарів землі
і душа виронить краплю дощу згори.
22.07.2024
1
0