Ранковий спалах
У країні думок, де квіти з легенд, Сяють промені сонця на твоєму обличчі. Я сплітаю вірші, щоб ти в них знайшла Те, що у серці скрите з дитинства. Ти ніжна розкіш, зірка надії, У твоїх очах сяють розмаїті мрії. Твоя усмішка – як ранковий спалах, Розбуджує світло в глибині мого серця. Ти вітром зваблива, волею птахів, Не межуєшся часом і простором. Ти вогнем палаючим, що не згасне, Із тобою життя – мить, але прекрасна. Твоя душа – крапля безмежності, Твоя краса – віддзеркалення раю. У цьому світі, де все тліє й минає, Ти – незмінна зірка, світанковий спалах. Вірші – це моє слово кохання, Що збирає для тебе зірки з небес. І в кожній твоїй клітинці тремтить моя відданість, Тобі, моя дівчино, віддаю всю свою любов.
2023-06-17 08:28:59
9
2
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (2)
Lexa T Kuro
Які гарні слова кохання! Дивовижно! Щастя Вам!💞🌈☀️
Відповісти
2023-06-30 09:03:13
1
Юдзіро Ісіда
@Lexa T Kuro дякую, вам також
Відповісти
2023-07-01 10:36:44
1
Схожі вірші
Всі
Я тебе по-справжньому кохала...
Я тебе по-справжньому кохала... Так, неначе зовсім не жила. І тобі лиш серце відкривала, Я тебе кохала, як могла. Я тобі всю душу і все серце, Все віддам, ти тільки попроси. Я тебе кохатиму до смерті, Я з тобою навіки і завжди. Я тобі відкрию таємниці, Все, що маю — все віддам тобі. І поля, і чистії криниці, І прекрасний спів тих солов'їв. Я тебе по-справжньому кохала, Весь свій час, я віддала тобі. Я була наївною . Не знала, Що не брешуть тільки солов'ї.
44
15
1060
Кохаю
Я впізнаю тебе серед тисячі лиць, І тихенько, крізь світ, побіжу, І нехай вже позаду мільйони столиць, А я в полі тебе обійму. Обійму і заплачу від щастя свого, Мабуть, більшість йому навіть заздрять, А мені вже давно на них все одно, І на те, що вони мені скажуть. Я, мій милий, єдиний, тобою живу, І в повітрі ловлю твої нотки, Я для тебе співаю і стрічку нову, Запишу у своєму блокноті. Ти малюєш мій сон із мільйону казок, У якому такі різні барви! Ти даруєш мені той рожевий бузок, А із ним, мов мереживо, чари. Від обійм, поцілунків твоїх я горю, Мов метелик над вогнищем синім, Боже мій, якби знав, як тебе я люблю, Якби знав, як без тебе я гину.
99
16
7475