Покинутим сенсеям
Христина Вітрицька
просто знай: я тебе пам'ятаю. тихий шурхіт зелених очей у собі, як дитя, сповиваю. ти не плачеш посеред ночей. не зриваєш ти чистий свій голос в гонитві за безглуздям тупим. ти крокуєш на клич Невідомого. він гука тебе, Птах-невидим. серед тисячі денних потягів обирає мандрівку нічним. в перехрестях буденних протягів він чека тебе, Птах-невидим. через кам'яні тротуари крізь бездушність людей і стін він співа тобі свої арії вірний учень Птах-невидим. хоч наставника й вірного учня розділяють сотні доріг, Птах все мчить до тебе безгучно стерегти спокою поріг. 24.08
2021-09-20 18:49:14
3
0
Інші вірші поета
Від імені частого пульсу Україні Серпневій вишні Вовчий балет
Інші поети
GannMorgana
@GannMorgana
Creatore di poesie
@Creatoredipoesie
Pilat Iuliana
@iulianapilat
Схожі вірші
Всі
Чуточку внимательней
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
Неудачная попытка быть тем, кого сложно обидеть , Рвя бурю за улыбкой проникших эмоций И наивность уже стала себе лишь противна , Все пытаясь понять всех за скрытой дорогой ... Мимо мчат незнакомые люди , И не кто тебя уже не осудит : Всем безразлично твоя лишь обида , И что слёзы пускаешь себе на морозе Может так будет даже на лучше Без различных ненужных вопросов , О том " Как ты ?)" Тебе хорошо ли" Или в этом нет больше смысла и вовсе ... Разве безразличие лучший способ оплаты За свои выражающие сердце бурю эмоций..? Может стоит быть чуточку внимательней , К тем кому помощь и вправду поможет !
40
5
1633
Дитинство
Ruslana
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
70
4
10918