Вроджений

Христина Вітрицька

Він - вроджений мисливець. Не треба ніякі стріли, аби його здобич піймати - вертляві й прудкі рими. Він - вроджений дослідник, має нуль мікроскопів. Щастя - свого піддослідного - бачить звичайним оком. Він народивсь актором, котрого не впустять в театри. Ролі гра перехожих і полює в антрактах. Він - вроджений музикант, що не освоїв гітари. Кожну струну порвав, спустошив глядацькі зали. Він - вроджений митець, що любить писать портрети. Та пензель його - мрець, блука в галерейних нетрях. Він народивсь танцюристом, не скінчив балетної школи. Чарує дзеркала хистом, а окрім них - нікого. Він народивсь з очима, що можуть слати прокльони. Цей дар йому не потрібен, все в світі по колу ходить. Він народився птахом із кришталем замість крил. Пора кришталь розбивати, літає легше папір.

2021-08-26 17:17:40

4

0

Схожі вірші

Всі

Дитинство

Ruslana

Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.

71

7

11828

Печаль прячется в словах

Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)

Полны отчаяния слова Достигли й душат вдруг меня Не знаю дальше как мне быть И стоит ли их отпустить Всю грусть ,что прячется внутри Пусть заберёт с собою дни А шоколад утешет впредь Всё горести уйдут под дверь Но чувства ,что живут внутри Не скроешь с время позади Ведь вырвуться с оков груди Их не сдержать нечем увы ... Как не было мне тяжело Я не смогу забить их льдов И холод тот , что тронул весь Согреть не сможет даже лесть...

50

12

4204