мор

alvi

Якщо б ви знали скільки болю, таїться в глибині сердець.. Залишилось від того мору, про той, що пам'ята лиш мрець. Він мрець в душі. Та ви забули. І ви забули скільки болю в вас. Бо каменю вже не розбити, не у воді й на суші.. Бо це торкається лиш вашої середини і вас. І скільки сірого минулого прожито, і скільки ж ще попереду рутини.. Та і насправді цього болю не забути. Та каменя вже треба все ж таки розбити.. Сторінку треба вже перегорнути, і все що треба людству, так це - жити.

2022-12-07 01:14:06

6

3

Коментарі

Упорядкувати

За популярністю
Спочатку нові
По порядку

Показати всі коментарі (3)

Ann Tkach

УРААА

Відповісти

2022-12-07 07:14:37

1

Ілля Мойсеєнко

Може для когось це стане мотивацією!

Відповісти

2022-12-07 17:09:48

1

Anastasia_20050407

Завжди будуть чорні та білі полоси у житті, але воно на те і є, це життя

Відповісти

2022-12-10 21:23:18

2

Схожі вірші

Всі

وردةٌ قبِيحة

تُومِي.

و مَا الّذي يجعلُ مصطلحُ الوردة قبِيحة؟ -مَا الّذي تنتظرهُ من وردةٍ واجهت ريَاح عاتية ؛ وتُربة قَاحلة و بتلَاتٍ منهَا قَد ترَاخت أرضًا ، مَا الّذي ستصبحهُ برأيك؟

55

10

3547

Приходи (RU-UA)

Ай

Черничные пироги, молоко с мёдом. Приходи. Почитаю тебе стихи и раны замажу йодом. Буду исцелять поэтапно все твои трещинки и порезы, даже в твоё заледеневшее сердце, поверь мне, — смело полезу. Повір! Залізу без страху. Без жалю, не боячись. Бо наше розпалене вогнище змушує бути хоч чимось. І тільки не хвилюйся — ми не розчинимось. Ні одне у одному, ні у часі. Мы снова столкнёмся, неспособные противостоять этой связи. Истощенные, но в друг друге, нашедшие дом. Якщо не перше життя, то і не перший том. Не перший різновид мов у моїх віршах. Не найдёшь меня в жизни? Отыщешь во снах. За той дверью, где я нам в пирог добавляю чернику. Приходи. Мне одной без тебя здесь ужасно дико.

42

3

2250