Роки
2013 рік Роки – ніщо порівняно з очима Що зазирати можуть в далечінь. Мов скарб, несу я досвід за плечима Та мить розради, той нещадний біль. Нехай говорять люди – я не варта, Щоб за собою їх вести вперед. Та не втрачаю я свого азарту, Душі не віддзеркалює портрет. Нехай кричать услід, не обернуся, Нехай же в спину заженуть ножі. Це все, на що ви здатні? Мов спокуса, Панує заздрість у чиїйсь душі. Затьмарить розум та безглузда злоба, Простромить серце безпідставна лють. На мене завше дивляться з-під лоба, А, може, між словами і клянуть. Майбутнього не знатиме жорстокість, Отримати всі встигнуть по заслузі. Прокинеться тоді, можливо, совість, Прийде на зміну біла чорній смузі. Останньою завжди іде Надія, Спочатку полишає нас Любов. А Віра підіймає аж до мрії, Де Мудрість залучає до розмов. Всі так майстерно дзенькають на нервах, Та вже не злять цькування сірих мас. Себе слід поважати в першу чергу, Адже не для презирства даний час.
2022-12-29 12:15:13
5
2
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (2)
Сандра Мей
Файний вірш. ( мене нагадує)
Відповісти
2022-12-30 12:37:48
Подобається
Тигриця
Дуже гарний вірш. Просто про мене.
Відповісти
2022-12-30 13:34:37
Подобається
Схожі вірші
Всі
Сумую без тебе
Сумую без тебе, кохана Так важко на серці мені. Приходь ти до мене жадана, Щоночі. Хоча б уві сні. Загляну в кохані я очі, Не йди, прошепчу. Я люблю. Та довгі безсоннії ночі, Вбивають вже душу мою. Прошу я, відкрий моє серце, Ти подихом ніжним своїм. Відчиню заховані дверці, Закриті на сотні замків.
53
39
1807
Тени собственного сердца ...
Глубокой ночью в тишине , Как млечные пути горели свечи Их огонек горел во тьме Скрывая тайны сердца человечьи Тенями прошлого унося яркий свет, На языке горело пламя вспоминания Из памяти оствавив только след Потухших пепла чувств одного созерцания .. И лишь полны отчаяния глаза Остались морем слёзного раскаяния .. Об том ,что не забудешь некогда Ошибки сделанных ,когда то лишь случайностью ... Прекрасных звёзд на небе уголков, Когда хотелось быть ранимым Сломать себя от бури горечи долгов, Которых прятал от своих любимых И каждый вздох ,что вдруг не смог, Раскрыть все страхи угнетения В тени ночей под всхлип с дождём Укрыв опять себя жалким замком мгновения. 🎶🎧🎶 💫Demons ~Alec Benjamin 🖤
39
9
1410