Дочекаюсь
Давай ми недовго пограємо у мовчанку? Сьогодні та завтра, а далі ще тиждень, місяць. Чи це випадковість, що ти відшукав коханку – Так схожу на мене? Це смішно, а ти не смійся! Так схожу у всьому: волосся, обличчя, очі, Манери та звички, смаки та життєві цілі. Ти з нею фізично проводиш холодні ночі, А думаєш тільки про мене, єдину цінність. Ти хочеш прийти [відчуваю розбитим серцем], Не зараз, а потім колись, як війна скінчиться. Я більше не можу витримувати усе це, І темною стала духовна моя світлиця. Скажи хоча б слово... Чи варто тебе чекати? Чи бісова гордість завадить твоєму кроку? Я падаю в розпач, проковтую хімікати І згадую вкотре сумісний початок року. А ти пам'ятаєш, які ми були щасливі? Щодня спілкувались і мали якісь надії. Та душі сьогодні оманливі і зрадливі, Розбестили зовсім їх наші невірні дії. По-справжньому вірю, що можемо бути разом. Сьогодні та завтра, а далі ще тиждень, місяць. Я буду чекати, ховаючи всі образи... І я дочекаюсь... Це смішно, а ти не смійся!
2023-01-08 14:07:59
7
0
Схожі вірші
Всі
Хай буде так
«And in my hour of darkness She is standing right in front of me Speaking words of wisdom, "Let it be"» Beatles - Let it be Хай буде так. Прийми своє життя. Прийми негоду, біль і в серці рану. Прийми свою не вічність, як буття. Прийми, що у людей на тебе інші плани. І не кричи, не плач, коли летиш із неба. Земля тверда. Це так. Реальна. Не м'яка. Живи та не шкодуй. Так було треба. Можливо не тобі. Комусь. Чиясь рука. Ти витримав. Стерпів. Усі пройшов дороги. Ти не зламався, ні. Ти просто біг не так. Ти просто падав. Просто вірив богу, І довіряв не тим. Кохав не так. Хай буде так. Прийми, що ти один І залишайся сильним, що б не було далі. Життя лиш мить, в яку стікає плин годин. Лиш зайчик сонячний, ребро медалі. Бо що б не було - ти не вічний, ні. І те що має тут коштовність, там - згорає. Ти помираєш тут. Зникаєш на війні. Та пам'ятай - у смерті щастя аж ніяк немає.
38
4
5626
"Ми усе подолаємо разом..."
«Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем, І я не боюся поразки, Я не боюсь, що помрем!» А я чула і вірила щиро, Немов би п'ять років було, Я була неймовірно щаслива І такою не стану вже знов. І знаєш, коли мені складно, Я твої згадаю слова — Вони затримають слабкість, Запевнять мене, що жива... «Ми разом усе подолаєм! Мила, ти чуєш мене?» Я чую і знову чекаю, Що небо тебе поверне... І ось майже два роки Шукаю тебе — не знайшла, І, до смерті роблячи кроки, Я твої згадаю слова... І до сліз сон мене вразить, Де знову почую тебе: «Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем...»
52
3
2314