ПРОБАЧ!

Кліо Хартуларі

Життя – це біль, а біль живе з коханням, І в долі кожен сам своїй діяч. Відколи ми зустрілися востаннє, Я не сказала бажане «Пробач». Лише на день, лише на день спізнилась, І всі слова утратили свій сенс. Бо серце вже тоді твоє не билось, А ти глядів на мене із небес. І ось тепер стою перед дверима, Які вже не відкриєш ТИ мені. І спогади прогортую очима, Йду в образ із болючих сновидінь. Війна тебе забрала... я не встигла... Терзають звуки вистражданих слів. «Пробач, будь ласка...» – в погляді застигло, Тепер це не вернé тебе з землі. Не змінить це нічого і ніколи, Та я сказати маю ці слова... ПРОБАЧ! ... Хай смертне тіло охололо, Живою залишилася душа.

2025-09-01 17:59:31

Інші вірші поета

Ти – моє все, я – твоє все Дочекаюсь Ніч Новорічна Роки

Інші поети

Екатерина Арлей

@Katherine_morningstar

@NadaBW

Kristin

@Khris_K

Схожі вірші

Всі

Печаль прячется в словах

Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)

Полны отчаяния слова Достигли й душат вдруг меня Не знаю дальше как мне быть И стоит ли их отпустить Всю грусть ,что прячется внутри Пусть заберёт с собою дни А шоколад утешет впредь Всё горести уйдут под дверь Но чувства ,что живут внутри Не скроешь с время позади Ведь вырвуться с оков груди Их не сдержать нечем увы ... Как не было мне тяжело Я не смогу забить их льдов И холод тот , что тронул весь Согреть не сможет даже лесть...

4644

Все й одразу

Ай

Ти завжди хотів все й одразу. Жага зрушити гори з місця, не торкаючись навіть каменя. Писав про світло в своїй душі, але від тебе ні променя. Тобі моря по коліно, це звісно, але ти навіть не увійшов у воду. Ти з тих, хто забув про природу слова. Раніше вірші — це була мова любові, а ти радієш кожній римі, бо знаєш, що вони випадкові. Повторюєш, як мантру що прагнеш визнання та безперечної слави. Не занадто великі бажання, навіть без крихти таланту? Ти можеш римувати, але в тебе не має душі: Твої очі порожні, як і твої вірші.

4762