Souvenirs...
J'me souviens de nos mains entrelacés et de nos balades dans le parc. J'me souviens de nos fous rires et nos sorties au cinéma. J'me souviens. J'me souviens des heures que tu passais à me décrire ton monde imaginaire et de moi qui t'ecoutait un léger sourire aux lèvres. J'me souviens de ton regard qui croisait le miens quand on osait pas venir se voir, de tes sourires timides et puis de tes francs éclats de rire aussi. J'me souviens tellement de ta manière de percevoir la vie, et tes danses ridicules. J'me souviens... K. Le temps efface beaucoup de choses mais les réels moments qui restent gravé sont les grandes joies, les petites peines et ces petites routines de la vie qui font qu'elle est si belle. K. Je crois que je t'aime. Je ne suis pas sur de me souvenir de notre rencontre et pourtant je me rappelle avec précision ce regard que tu m'as jeté pour la première fois, et le premier sourire que tu m'as adressé. K. Écrire permet de sauvegarder des moments que l'on veut graver. Cela permet juste de les sauver de la tempête qu'est le temps qui passe. K.
2021-05-04 19:07:29
7
4
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (4)
lys
C'est magnifique
Відповісти
2021-05-05 11:11:41
1
KAYSEE
@HIRONDELLE . Merciiiii milles fois
Відповісти
2021-05-05 16:38:24
1
KAYSEE
@lys Ooooow merci beaucoup
Відповісти
2021-05-05 16:38:30
Подобається
Схожі вірші
Всі
Шукати святе в почуттях
Я пам'ятаю. Вибач, я все пам'ятаю. Чому цей біль ніяк не зникає? Час його береже. Мене він, ламає Й душа в нім палає. Пробач за все. Чого ж зберігаю? Усе це лякає. Себе забуваю і душу вбиваю, Та біль все живе. Серце згорає, Розум втрачаю, думки покидають. Ненавиджу це, понад усе. Тебе забуваю. Звички зникають. Віри тепер немає. Кохання вбиває. І допомоги вже не чекаю. Завжди щось втрачаю. Хтось уже добиває, не знаючи це. Можливо, шукала в цім світі святе, Та я не знала, що воно в мені є.
54
2
4392
Кохаю
Я впізнаю тебе серед тисячі лиць, І тихенько, крізь світ, побіжу, І нехай вже позаду мільйони столиць, А я в полі тебе обійму. Обійму і заплачу від щастя свого, Мабуть, більшість йому навіть заздрять, А мені вже давно на них все одно, І на те, що вони мені скажуть. Я, мій милий, єдиний, тобою живу, І в повітрі ловлю твої нотки, Я для тебе співаю і стрічку нову, Запишу у своєму блокноті. Ти малюєш мій сон із мільйону казок, У якому такі різні барви! Ти даруєш мені той рожевий бузок, А із ним, мов мереживо, чари. Від обійм, поцілунків твоїх я горю, Мов метелик над вогнищем синім, Боже мій, якби знав, як тебе я люблю, Якби знав, як без тебе я гину.
98
15
7504