Втічемо туди, де немає бога
Я кружляла у танці незліченність разів,
у твоїх обіймах, що сховали голу спину,
що сховали мою слабкість, тисячу порізів.
За цей момент навіки віддам будь-яку ціну.
Без тебе, кохана, мені ліс рідний не милий.
"Без тебе мені річенька не дім" чую з твоїх вуст.
Хотіли б мати поряд скромнії могили,
але наші тіла вже згнилії на днищі тхнуть.
Вже не можна стерпіти нічних жертв дотикання
до свіжих на зап'ясті шрамів, до мого нутра.
Болять кістки, свербить усе від удавання
скинути роздерту в кров і до ниток шкіроньку пора.
Я боюся що ти зникнеш назавжди у темних хащах
поки йтимеш до мене серед безліч древ-дідів.
Навка нявка тихо-тихо, хоч красуня та пропаща.
Боюсь стати грішним чортом що вже двічі погорів.
Кажеш ти мені, русалко, що нам разом вже не буть
та продовжуюю я бігти серед поле у твій дім.
Ми злилися воєдино, як тебе мені забуть?
Час боротись, час кричати, встану я з вбитих колін.
Пливи далеко, до морських глибин, до океану,
а я вже за тобою якось по землі втечу.
Молитимемось богу буду там де він нас не дістане
на краю світу цілого "я тебе кохаю" прошепчу.
2023-06-08 15:26:36
1
0