Спокута
Запах ночі наповнив легені до краю.
Затамую я подих на пару хвилин,
щоби вітром холодним податись до раю,
порятунок знайти серед інших світів.
Розправляю крила, що багрянцем палають,
вирушаю до раю у небо, до мого бога.
У володіннях його мої душі шукають
відповіді на всі питання й бажання твої.
На коліна я встану пред володарем світу,
щоби душу твою врятувати від смерті.
Зміню кожнеє правило нового завіту.
Буде нова історія, де Адам - я, Ти - Єва.
Замість тебе гріхи твої буду спокутувать
й лиш тебе порятую від злості небес.
Та не варто ночами холодними мене оплакувать,
наглядатиму з райських садів я, кохана.
Якщо схочеш піднятися до мене зорями -
не дозволю цього ні за яких умов.
Від богині світів я не вартий цих почестей.
Живи вічність на волі, а не рабстві небес.
16.05.2023
2
0