Зафарбовуємо життя
Дерева голі і земля чорніє, Вкриває місто біле полотно, Усі забули про дитячі мрії, Згубили їх в минулому давно. Турботи й цілі, час усіх хвилює, У сірих буднях втратили себе, Зітхає Доля, пензлями малює, І знову сіре й біле, чорне і важке... Спинись, прошу, ще є у світу фарби! Поглянь на неба чистую блакить, На пролісок, що з снігу визирає, І джерельце, що десь з гори біжить. На теплу радість, що дитя дарує, Веселий сміх та казки ясну мить. І сонце світ нам золотом малює... Згадай про мрію, яка десь летить! Турботи будуть і прийдуть печалі, Таке життя, душа у всіх болить... Проте не варто знову забувати Про свої мрії й щастя світлу мить. Iryna Markova 🌿
2021-01-31 12:07:20
5
0
Схожі вірші
Всі
Печаль прячется в словах
Полны отчаяния слова Достигли й душат вдруг меня Не знаю дальше как мне быть И стоит ли их отпустить Всю грусть ,что прячется внутри Пусть заберёт с собою дни А шоколад утешет впредь Всё горести уйдут под дверь Но чувства ,что живут внутри Не скроешь с время позади Ведь вырвуться с оков груди Их не сдержать нечем увы ... Как не было мне тяжело Я не смогу забить их льдов И холод тот , что тронул весь Согреть не сможет даже лесть...
50
12
4513
Дівчинко
Рятувати старі ідеали немає жодного сенсу, все сведемо до творчості або дикого сексу. Зруйнуємо рамки моральних цінностей, напишимо сотні віршів і загубимось серед вічностей. Наш голос лунатиме і поза нашим життям. Дівчинко, просто тримай мене за руку і віддайся цим почуттям.
103
16
4968