Перший сніг
Мороз у осінь хитро заглядає, Не дочекається ніяк він до зими, Природа тихо в сон вже поринає, Скидаючи з дерев усі листки. А сіре небо плаче першим снігом, Вкриває землю білим полотном, Сердитий вітер тихо завиває, Забувши казку свою про тепло. Метеликами ніжними сніжинки У танці линуть стрімко до землі, Сидять всі тихо по своїх хатинках, Дитинство виглядаючи в вікні. Смачніша кава і тепліша ковдра, Коли надворі сильна заметіль, І на душі заграють тихо ноти Передсвяткових новорічних мрій. Iryna Markova❄
2020-11-23 17:14:54
3
2
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (2)
Green Cherry
Очень здорово. Такие стихи должны преподавать в школах)
Відповісти
2020-11-23 17:21:40
1
Iryna Markova
@Green Cherry 🤗дякую❄
Відповісти
2020-11-23 17:22:38
Подобається
Схожі вірші
Всі
Я тебе по-справжньому кохала...
Я тебе по-справжньому кохала... Так, неначе зовсім не жила. І тобі лиш серце відкривала, Я тебе кохала, як могла. Я тобі всю душу і все серце, Все віддам, ти тільки попроси. Я тебе кохатиму до смерті, Я з тобою навіки і завжди. Я тобі відкрию таємниці, Все, що маю — все віддам тобі. І поля, і чистії криниці, І прекрасний спів тих солов'їв. Я тебе по-справжньому кохала, Весь свій час, я віддала тобі. Я була наївною . Не знала, Що не брешуть тільки солов'ї.
42
15
2241
Намалюю
Намалюю тобі на обличчі Сонця промені, хмари і гай... Я не зраджую тій своїй звичці І ніколи не зраджу. Це край. Небо синє, бурхливе і темне, Наче очі твої, наче рай. Наче сховище, замок підземний. Наче темний і лячний той край. Намалюю тобі на обличчі, На сторінці клітинку. Портрет... Я не зраджую тій своїй звичці, Знов малюю лиш твій силует.
52
13
3364