Вишиванка
При світлі сонця матір вишивала Життя-дорогу - біле полотно. І тиху пісню про буття співала, Легке й щасливе, щоб воно було. Червоні маки Долю заквітчали, Принесуть щастя, сину, у твій дім, Кохання й радість квіти огортали, Тобі на згадку про любов батьків. А чорні смужки, то є захист, доню, Від темних сил, жорстоких ворогів, Міцну дарують вони духу волю Й боронять від журби та злих вітрів. У сяйві місяця нам ненька вишивала, Щасливу Долю й радісне життя, І тиху пісню про стіжки співала, Просила в них, щоб вберегли дитя. Вклонюся низько, дякуючи мамі, За вишиванку - оберіг душі, Яка стіжками Долю прокладає Й несе в собі всі молитви твої. Iryna Markova🌿
2021-05-20 04:37:10
5
1
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (1)
Iryna Markova
🥰На фоновому фото вишиванка, яку надіслала мені мамуся на свято цьогоріч🌹Дякую💕
Відповісти
2021-05-20 04:37:21
Подобається
Схожі вірші
Всі
Разве сложно сказать...
Много думать слов не хватит Лишь о ком то , кто не рядом Быть со всеми лишь открыткой , Согревая теплым взглядом Каждый день встречая солнце Словно первый луч спасенья Думаешь о всех моментах , Что всплывают вместе светом ... Или множество вопросов На каких нет не единого ответа , К тем , кто был однажды нужен, Став одним твоим мгновеньем Почему ж сейчас нам сложно .. Сказать искренне о чувствах , Как страдать мы все умеем ,, А признать ,что правда любим ? Может быть просто забыли .... Или стали явью сцен сомнений ? Разве сложно хоть глазами Сказать больше ,чем таить в себе ли... Надо больше лишь бояться , Не успеть сказать о главном ... На взаимность зря стараться Ждать когда уйдет шанс бремям ...
53
16
3363
Все й одразу
Ти завжди хотів все й одразу. Жага зрушити гори з місця, не торкаючись навіть каменя. Писав про світло в своїй душі, але від тебе ні променя. Тобі моря по коліно, це звісно, але ти навіть не увійшов у воду. Ти з тих, хто забув про природу слова. Раніше вірші — це була мова любові, а ти радієш кожній римі, бо знаєш, що вони випадкові. Повторюєш, як мантру що прагнеш визнання та безперечної слави. Не занадто великі бажання, навіть без крихти таланту? Ти можеш римувати, але в тебе не має душі: Твої очі порожні, як і твої вірші.
84
2
4063