Правда

Ференіка Грушецька

Ми всі боялися образи, Боялися сказати правду, Не говорили все одразу, Щоб не втрачати нашу славу. Плакали тоді, коли стемніло, В інший день раділи вже, Вночі ламало і крутило тіло, Від болю нас не вбереже. Душа ревіла і кричала І серце колить від жалю, Правда нас усіх лякала, Її і я вже не люблю.

2018-09-20 09:33:42

Інші вірші поета

Омана Пробачаю d e p r e s s i o n Люби

Інші поети

Лео Лея

@lesya_yurp

Серафім

@_Seraphim_

Aki Gray

@sarcasm

Схожі вірші

Всі

Я отпущу с временем дальше ...

Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)

Так было нужно , я это лишь знаю Ты ушёл как ветра свежости дым Оставив на прощание " прости ", Забрав с собою частичку души Я больше об этом перестала плакать , И начала двигаться дальше забыв Хоть было то лето яркости сладко , Но больше не стану также любить , Хоть постоянно всплывают твои лести фразы , Что мучали глубоко теплотою внутри, Я отпущу с временем дальше И буду двигаться без лишней слёзы, Я не веню тебя за такое решение И понимаю почему было так , Но время летит незаметно Ничего не оставив с собою забрав ...

3684

Сумую без тебе

Вікторія Тодавчич

Сумую без тебе, кохана Так важко на серці мені. Приходь ти до мене жадана, Щоночі. Хоча б уві сні. Загляну в кохані я очі, Не йди, прошепчу. Я люблю. Та довгі безсоннії ночі, Вбивають вже душу мою. Прошу я, відкрий моє серце, Ти подихом ніжним своїм. Відчиню заховані дверці, Закриті на сотні замків.

2410