Правда
Ференіка Грушецька
Ми всі боялися образи, Боялися сказати правду, Не говорили все одразу, Щоб не втрачати нашу славу. Плакали тоді, коли стемніло, В інший день раділи вже, Вночі ламало і крутило тіло, Від болю нас не вбереже. Душа ревіла і кричала І серце колить від жалю, Правда нас усіх лякала, Її і я вже не люблю.
2018-09-20 09:33:42
6
0
Інші вірші поета
d e p r e s s i o n Слово ранить Не лялька Омана
Інші поети
Rolen
@Rolen0027
Cristi Cristi
@cristi_sanchez
Схожі вірші
Всі
Намалюю
Вікторія Тодавчич
Намалюю тобі на обличчі Сонця промені, хмари і гай... Я не зраджую тій своїй звичці І ніколи не зраджу. Це край. Небо синє, бурхливе і темне, Наче очі твої, наче рай. Наче сховище, замок підземний. Наче темний і лячний той край. Намалюю тобі на обличчі, На сторінці клітинку. Портрет... Я не зраджую тій своїй звичці, Знов малюю лиш твій силует.
52
13
2558
Я отпущу с временем дальше ...
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
Так было нужно , я это лишь знаю Ты ушёл как ветра свежости дым Оставив на прощание " прости ", Забрав с собою частичку души Я больше об этом перестала плакать , И начала двигаться дальше забыв Хоть было то лето яркости сладко , Но больше не стану также любить , Хоть постоянно всплывают твои лести фразы , Что мучали глубоко теплотою внутри, Я отпущу с временем дальше И буду двигаться без лишней слёзы, Я не веню тебя за такое решение И понимаю почему было так , Но время летит незаметно Ничего не оставив с собою забрав ...
44
9
3495