Правда
Ференіка Грушецька
Ми всі боялися образи, Боялися сказати правду, Не говорили все одразу, Щоб не втрачати нашу славу. Плакали тоді, коли стемніло, В інший день раділи вже, Вночі ламало і крутило тіло, Від болю нас не вбереже. Душа ревіла і кричала І серце колить від жалю, Правда нас усіх лякала, Її і я вже не люблю.
2018-09-20 09:33:42
6
0
Інші вірші поета
Я повинна вже піти Вхід у серце Пробачаю Усе з нуля
Інші поети
Fos_siL
@Fos_siL
Схожі вірші
Всі
"Я буду помнить"
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
Я буду помнить о тебе , Когда минутой будет гнусно И одиноко грянет в след Дождь смыв порою мои чувства Я буду помнить о тебе , Когда нагрянет новый вечер И ветер заберёт себе Мои увечены надежды . Я буду помнить, тот момент, Когда тебя со мной не стало Оставив только мокрый цент С того ,что в сердце потеряла Я буду помнить твой уход , Да может быть, тогда слезами Теперь совсем под тихий сон Обняв подушку крепко швами .
43
7
2229
Мої слова
Ай
Мої слова нічого не варті, але я більше нічого не вмію, Лише нестерпно кохати те, що згодом вб'є усі мої квіти. Те, що загубить мене і все, що я маю, викличе аритмію, Але віддам усього себе й обіцяю, що не буду жаліти. Бо завжди волів проміняти комфорт на більш вартісні речі. Запам'ятав назавжди: жалість до себе породжує лише порожнечу, Якщо життя чогось і навчило, то плести лише проти течії. Мої слова нічого не варті, але лунатимуть в тебе під вечір.
85
0
4729