Не хочу

Ференіка Грушецька

Я не хочу вагатися чи бути з тобою. Я не хочу боятися знову піти. Я не думаю серцем, а вже головою, І я бачу у нас зовсім різні світи. Я не хочу боятися твого відходу. Я не хочу мовчати, коли мені важко. Буває, не даєш ти мені аж проходу, А буває інколи тяжко. Я не хочу постійно себе заривати, Бо ти точно не будеш копáти. Я не хочу постійно в обличчя кричати, А ти будеш мовчати. Моя люба, вже досить мене убивати. Наша дружба вже майже на дні. Ти хотіла над мною лише тільки влади, А отримаєш це лише тільки в сні. Ти завжди розуміла де я навчаюсь, І як вмію тепер я читати людей, А тепер ти сама на це вже попалась, Тож, тепер можеш йти геть. Ти зі мною уже попрощалась, Я не буду тебе вже тримати. Ти була така мила спочатку, А тепер тебе не упізнати.

2023-04-18 21:46:18

3

1

Коментарі

Упорядкувати

За популярністю
Спочатку нові
По порядку

Показати всі коментарі (1)

Ганна Мельник

Красивий вірш. В наш час справді важливо розрізняти людей. Гадаю, що такі вірші допомагають набратися сміливості поговорити зі своєю другою половинкою на дійсно важливу тему

Відповісти

2023-09-11 14:27:45

Подобається

Схожі вірші

Всі

Question 1?/Вопрос 1?

shadowlinxxx morgan

The girl that questions everything,is a girl that needs many answers.She wanders the earth trying to find the person that can answer her many queries.Everthing she writes has a hidden question that makes her heart ache and her head hurt.She spends days writing sad story's that she forgets her sad life.Shes in a painful story that never ends,she's in a story that writes itself.The pages in the book were filled ever so easy,because her heart wrote it for her.She spent her life being afraid,that's what made it so boring.Finding her passion was easy,but fulfilling it was the hardest part of all.Her writing may be boring and sad,but it's what keeps her sane. "She had all the questions in the word,and he had all the answers." Lillian xx

45

8

3784

"Письмо ушедших дней"

Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)

Привет , мой милый друг Забыл ли ты, как долго не писала , Прости ,но я хотела отпустить Всю слабостью ,что в себе искала . И может ты проник Моим письмом до дрожи Забыл ли мой дневник , Увиденный стихами одинокой ночи ... Об памяти прошедших дней , Ты не увидишь ни души порока Лишь слабый шепот чувств Уложенных строками тонко . Немой вопрос в глазах Оставлю с времям на последок Легонько холодом касаний уходя , Чтоб не запомнил запах пепла.

44

21

1923