А вона так хотіла жити....

Маргаритка

Вона хотіла жити, І боролась за життя. Вона хоче любити, І любить мов дитя, Що любить матір свою. Їй не дає покою Думка та, що блимає в очах, Що все її життя—суцільний страх. Що все,що було,є і буде Настане мить й вона забуде. Забуде своїх маму й тата Забуде де ж її є рідна хата. Забуде, де ж то її дім? Забуде,що не було спокою у нім. Всевишній їй послав випробування, Проходити яке у неї є бажання. Адже вона готова боротись за своє життя. Вона любила жити як дитя. Враз сльози линули з очей матусі. "Неплач, матусю, я вернуся." Вона кричала увісні їй:"Мамо, А тут не так вже і погано" А мама плакала, ридала. За що ж це доля покарала!? І винесли дочку у домовині, Кричала мати:"Що ж це, нині, Доня моя мене кидає!?" Любов до неї не згасає. А вона так хотіла жити...

2018-09-25 14:42:56

7

4

Коментарі

Упорядкувати

За популярністю
Спочатку нові
По порядку

Показати всі коментарі (4)

Маргаритка

@Mashka Zelenchuk дякую)також вірш під настрій.

Відповісти

2018-09-25 18:17:58

2

Mashka Zelenchuk

@Маргаритка ясненько буває😉😊

Відповісти

2018-09-25 18:18:31

1

Маргаритка

@Mashka Zelenchuk ага

Відповісти

2018-09-25 18:18:48

2

Схожі вірші

Всі

" Вздох неба "

Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)

Я теряю себя , как птица в полете Каждый вздох облегчения , Когда вижу неба закат Мне плохо , когда не дотронуться К твоим обьятьям свободно , Но я знаю, что ты не услышишь , Мой вслип слёз из-за окна ... За глубиной туч темного неба Ранее, чем ты уже вспомнишь И подумаешь, как я скучаю , Скрою всю грусть.тишиной ... Может быть сердца стук угнетает И воздух из лёгких рвется волной Но ритм одной песни будет на память , Тех последних слов ветра холодов ... Пока не угаснет горизонт пламя Последнего огня без тебя , Багры унесут строки мгновенно Без следа раньше тепла ... P.s: Грусть неба скрывает больше чем мы думаем ...✨💫✨ 🎶 Where's My Love ~ SYML 🎶

39

4

3300

Дитинство

Ruslana

Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.

71

7

12809