Жорстоке кохання
Маргаритка
Він кохав, вона любила. І серце та й йому розбила. Він квіти дарував,вона сміялась. Він розлюбив,вона боялась. Всередині сидить лиш страх, Що все, що відбувалось-то лиш прах. Що все, що було загуло. Що вся ця радість і тепло Враз зникли раз і назавжди. Вона хотіла крикнути:"Зажди!" Та замість того лились сльози. Вона жила так хоч які б були морози. Він також плакав, трохи шкодував, Що так от взяв, пішов,пропав. Але нащо лишатись було, Коли кохана не любила!? Та все це десь в минулому давно— І загубилися спогади, лишилось лиш одно— А він кохав вона любила. А він пішов, вона простила.
2018-09-24 20:39:19
10
4
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (4)
Маргаритка
@Валерьян Тамулин находу склала, того є більше недоліків
Відповісти
2018-09-24 20:40:35
2
Mashka Zelenchuk
Дуже гарно👍
Відповісти
2018-09-25 11:24:16
1
Маргаритка
@Mashka Zelenchuk спасибі
Відповісти
2018-09-25 11:36:51
2
Інші вірші поета
Мама Любви в мире нету А вона так хотіла жити.... Вуличний музикант
Інші поети
Nika_Antonni
@Nika_Antonni
Nala
@anuton
Схожі вірші
Всі
Минутой мечтания :)
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
Я мнимо расскажу тебе о прошлом И заберу кусочек шоколада Рассказ уж будет длиться долго О том ,как было тяжело сначала Наверное это для тебя не важно Спрошу себя, а ты хороший ?) И почему же стоишь рядом Даря улыбку лишь прохожим Мой телефон звонит мне чаще , Чем слышу твой прекрасный голос Аккорды струн во взгляде малость, Когда увижу тебя где-то снова Про свои чувства смолчу вовсе , Чтоб не будоражить просто взглядом , Хватает только вкуса кофе Лишь думать о тебе минутой мечтания .
40
11
2477
"Ми усе подолаємо разом..."
Nadine Tikhonovitch
«Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем, І я не боюся поразки, Я не боюсь, що помрем!» А я чула і вірила щиро, Немов би п'ять років було, Я була неймовірно щаслива І такою не стану вже знов. І знаєш, коли мені складно, Я твої згадаю слова — Вони затримають слабкість, Запевнять мене, що жива... «Ми разом усе подолаєм! Мила, ти чуєш мене?» Я чую і знову чекаю, Що небо тебе поверне... І ось майже два роки Шукаю тебе — не знайшла, І, до смерті роблячи кроки, Я твої згадаю слова... І до сліз сон мене вразить, Де знову почую тебе: «Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем...»
52
3
2692