Вітраж
Н Ф
Ти знов лишив мене напризволяще, Для чого ти існуєш? Скажи, нащо? Ти вкотре розбиваєш моє серце, І розійшлось воно на мілкі скельця. Не думаєш, а дієш інстинктивно, І вкотре мені стало дуже дивно, Хіба ж не можна розказати просто? Звідкіль брехні такої узялося? Не хочу більше, вже мені достатньо, Напевно, крапля ця була остання, Ти зруйнував, що бýло, остаточно, Не знати би тебе, навіть, заочно. Чому я довіряла стільки часу? Сліпа, не помічала того фарсу, Тепер - давлюсь німою гіркотою, Не маю тут розради і спокóю.
2023-05-26 16:32:10
21
7
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (7)
Іві Муррей
@Н Ф Будь ласочка, чому ж не сказати те, що думаєш, коли ти цим можеш зробити приємне?)
Відповісти
2023-05-26 21:00:22
1
Ruslan Korzh
Читається дуже легко та з глибокими переживаннями🥰
Відповісти
2023-06-18 06:06:48
1
Н Ф
@Регіна Касі Спасибі☺️
Відповісти
2023-08-03 11:16:30
1
Інші вірші поета
Сьогодні Ніби й немає Зимою пахне Закохалась
Інші поети
Воланд Дарсі
@nikita_rastorguev
Схожі вірші
Всі
Приходи (RU-UA)
Ай
Черничные пироги, молоко с мёдом. Приходи. Почитаю тебе стихи и раны замажу йодом. Буду исцелять поэтапно все твои трещинки и порезы, даже в твоё заледеневшее сердце, поверь мне, — смело полезу. Повір! Залізу без страху. Без жалю, не боячись. Бо наше розпалене вогнище змушує бути хоч чимось. І тільки не хвилюйся — ми не розчинимось. Ні одне у одному, ні у часі. Мы снова столкнёмся, неспособные противостоять этой связи. Истощенные, но в друг друге, нашедшие дом. Якщо не перше життя, то і не перший том. Не перший різновид мов у моїх віршах. Не найдёшь меня в жизни? Отыщешь во снах. За той дверью, где я нам в пирог добавляю чернику. Приходи. Мне одной без тебя здесь ужасно дико.
42
3
2890
"Ми усе подолаємо разом..."
Nadine Tikhonovitch
«Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем, І я не боюся поразки, Я не боюсь, що помрем!» А я чула і вірила щиро, Немов би п'ять років було, Я була неймовірно щаслива І такою не стану вже знов. І знаєш, коли мені складно, Я твої згадаю слова — Вони затримають слабкість, Запевнять мене, що жива... «Ми разом усе подолаєм! Мила, ти чуєш мене?» Я чую і знову чекаю, Що небо тебе поверне... І ось майже два роки Шукаю тебе — не знайшла, І, до смерті роблячи кроки, Я твої згадаю слова... І до сліз сон мене вразить, Де знову почую тебе: «Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем...»
52
3
2714