А за вікном гарцює вітер

Н Ф

А за вікном гарцює вітер... Ти знаєш, він же сльози витер, Ти знаєш, він же заспокоїв, Від того лиха, що ти скоїв... Він обережним був, надійним, Для мене став немов снодійним, І таким рідним, як ніколи, Вказав мені на видноколи. Туди, за обрій, в далину, Повіяв смуток в чужину, Сказав, що так найкраще буде, Що скоро, скоро все забуду. Потрібно трохи ще терпіння, Щоби розвити в собі вміння, Не зупинятись на невдачі, Позбутись комплексів дитячих. Навчитись просто відпускати, Глибоко в серці не тримати, І йти у протилежний бік, Із дня у день, із року в рік. Щоб не згубити особистість, Не втратити свою барвистість, Щоби не впасти в монохром, Щоб не віддячувати злом... А за вікном той самий вітер Складав слова із звичних літер, Піду, позву його на чай, А ти вже, мабуть, прощавай!

2022-11-02 14:13:51

12

4

Коментарі

Упорядкувати

За популярністю
Спочатку нові
По порядку

Показати всі коментарі (4)

Н Ф

Приємно,що подобається, дякую

Відповісти

2022-11-02 14:25:46

1

Lelyana_ art

Слова про втрату особистості зачепили. Чудова поезія ✨.

Відповісти

2022-11-04 20:31:59

1

Н Ф

Дякую за щирий відгук🙃

Відповісти

2022-11-04 20:33:01

1

Схожі вірші

Всі

Я граю лише уві снах...

Nadine Tikhonovitch

Я граю лише уві снах, Гітару, мов тебе, обіймаю, І пісня стара на вустах, Що в серці болем лунає. Я граю лише уві снах, Мелодію, давно що забута, І печаль в блакитних очах — Мій жах і муза, мій смуток. Я граю лише для тебе, Хоч знаю, що плід ти уяви, І біль губить нестерпний — Я гину, а пісня лунає... Я граю мелодію ніжну Та бігти хочеться геть, Як чую солодку я пісню: Вона нагадає про смерть... Бо вона серце зворушить І змусить згадати тебе, Ну нащо грати я мушу І палати мертвим вогнем? Поховавши, я присяглася, Що забута гітара — ось так, Бо пісня для тебе лилася... Я граю лише уві снах...

131

25

5349

"Ми усе подолаємо разом..."

Nadine Tikhonovitch

«Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем, І я не боюся поразки, Я не боюсь, що помрем!» А я чула і вірила щиро, Немов би п'ять років було, Я була неймовірно щаслива І такою не стану вже знов. І знаєш, коли мені складно, Я твої згадаю слова — Вони затримають слабкість, Запевнять мене, що жива... «Ми разом усе подолаєм! Мила, ти чуєш мене?» Я чую і знову чекаю, Що небо тебе поверне... І ось майже два роки Шукаю тебе — не знайшла, І, до смерті роблячи кроки, Я твої згадаю слова... І до сліз сон мене вразить, Де знову почую тебе: «Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем...»

52

3

2046