А за вікном гарцює вітер

Н Ф

А за вікном гарцює вітер... Ти знаєш, він же сльози витер, Ти знаєш, він же заспокоїв, Від того лиха, що ти скоїв... Він обережним був, надійним, Для мене став немов снодійним, І таким рідним, як ніколи, Вказав мені на видноколи. Туди, за обрій, в далину, Повіяв смуток в чужину, Сказав, що так найкраще буде, Що скоро, скоро все забуду. Потрібно трохи ще терпіння, Щоби розвити в собі вміння, Не зупинятись на невдачі, Позбутись комплексів дитячих. Навчитись просто відпускати, Глибоко в серці не тримати, І йти у протилежний бік, Із дня у день, із року в рік. Щоб не згубити особистість, Не втратити свою барвистість, Щоби не впасти в монохром, Щоб не віддячувати злом... А за вікном той самий вітер Складав слова із звичних літер, Піду, позву його на чай, А ти вже, мабуть, прощавай!

2022-11-02 14:13:51

12

4

Коментарі

Упорядкувати

За популярністю
Спочатку нові
По порядку

Показати всі коментарі (4)

Н Ф

Приємно,що подобається, дякую

Відповісти

2022-11-02 14:25:46

1

Lelyana_ art

Слова про втрату особистості зачепили. Чудова поезія ✨.

Відповісти

2022-11-04 20:31:59

1

Н Ф

Дякую за щирий відгук🙃

Відповісти

2022-11-04 20:33:01

1

Схожі вірші

Всі

Unbreakable heart

B I

Behind your back people are talking Using words that cut you down to size You want to fight back It's building inside you Holding you up Taking you hostage It's worth fighting for They'll try to take your pride Try to take your soul They'll try to take all the control They'll look you in the eyes Fill you full of lies Believe me they're gonna try So when you're feeling crazy And things fall apart Listen to your head Remember who you are You're the one You're the unbreakable heart

49

1

14314

"Ми усе подолаємо разом..."

Nadine Tikhonovitch

«Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем, І я не боюся поразки, Я не боюсь, що помрем!» А я чула і вірила щиро, Немов би п'ять років було, Я була неймовірно щаслива І такою не стану вже знов. І знаєш, коли мені складно, Я твої згадаю слова — Вони затримають слабкість, Запевнять мене, що жива... «Ми разом усе подолаєм! Мила, ти чуєш мене?» Я чую і знову чекаю, Що небо тебе поверне... І ось майже два роки Шукаю тебе — не знайшла, І, до смерті роблячи кроки, Я твої згадаю слова... І до сліз сон мене вразить, Де знову почую тебе: «Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем...»

52

3

1722