.

Маша Китаєва

чорні гори розлогі долини дороги люди море синь його тепле каміння розпечене місто золото кучерів засвічених сонцем тихі ліси мовчазні озера пташка цвірінькає – чуєш? кличе шурхіт шин по шосейній темряві пахощі квітів тонких та тендітних сіль на плечах на волоссі та віях гола і боса чесна і тиха осінь крокує маренням зливи дощі почалися? а що почалося? немає кінця як немає початку є тільки тут є тільки зараз гола і боса що з тебе взяти виходиш з себе щоб стати осінню

2020-09-24 13:57:46

3

0

Схожі вірші

Всі

Моє диво

Фαйղα Եօթթí #AР #FN

А на дворі лив дощ мов із відра, Гуляючи по вулиці рідненькій. Побачила в болоті кошеня, На мене так дивилося сумненько. Чомусь у серці так затріпотіло, Подумала забрати в дім собі, Дістала з бруду, воно муркотіло, Співаючи дорогою пісні. Ось так у мене і з'явилось диво, Мій друг пухнастий, любе кошеня. Історія насправді ця правдива, А на дворі лив дощ, мов із відра... *** У співавторстві з прекрасною Вікторією Тодавчич https://www.surgebook.com/_victoria_todavchich_ За допомогою проекту https://www.surgebook.com/weird_owl/book/proekt-pishem-sovmestno

46

5

1383

Намалюю

Вікторія Тодавчич

Намалюю тобі на обличчі Сонця промені, хмари і гай... Я не зраджую тій своїй звичці І ніколи не зраджу. Це край. Небо синє, бурхливе і темне, Наче очі твої, наче рай. Наче сховище, замок підземний. Наче темний і лячний той край. Намалюю тобі на обличчі, На сторінці клітинку. Портрет... Я не зраджую тій своїй звичці, Знов малюю лиш твій силует.

52

13

1872