.
врізаєшся в вікна пам’яті пораненим птахом спалахом гаснуть думки про майбутнє – все що має статися – вже давно сталося за кожною тінню на мосту Хіросими – згасле життя за кожною тінню розлогих дубів – нове покоління втопи свою втому у чистій воді струмків гори несуть її з самих верхівок – впади і напийся доки не знайдена першопричина – зцілення неможливе чіпляй свій наплічник спогадів і – живи буяють міста абстрактністю сивих домівок фарбованих в жовте зелене в біле і бог зна яке перед обідраними фасадами стань на коліна вдивись в візерунок їх тріщин – знайди себе доки околиці ще не відкушені містом доки трави – по плечі, а сонце – високе доти колесо обертається, пальці вчіпляються в вічність крутять і крутять, щоб позаду лишити турботи намагаючись свою повернути пам’ять втрачену, як спадок цілої нації танцюй доки можеш, співай, доки маєш сили живи доки світ твій не піддався руйнації
24.09.2020
2
1
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (1)
Маша Китаєва
дякую за вашу думку!
Відповісти
25.09.2020, 08:37
Подобається
Схожі вірші
Всі
Темнота теней ночи ...
Пусто стало без границы Ночь взошла забрав луч дня Темны улицы, как тишины темницы , Освещает только свет одного фонаря ... Покров одеяла ночи вкрыто небо В далеке не страшны мне тени ветвей И не будоражит больше холод ветра , Что касается руками глубины очей ... Бурю льда он не приносит Темнота стала привычна мне Звук сверчков не веет грустью Больше ничего бояться нет... Свет от звёзд полны свеченьем Они стали снов мечты путей Для того , кто вдруг заблудит И поддастся темноте своей ...
44
13
1760
Закат декабря
В сердце бьёт в бешенстве пульс, Остановить его нечем й боюсь В груди разгорается тёплый огонь , Что пламенем рушит спокойствие й фантазии снов... В личном пространстве сшибает мосты, Наши глубины сжимая в пути Стали с личной ближе наш мир, Вера в чувство пораждая искры Воля свободы кречит только внутри, Больше не сможет затронуть мыслей синевы, Небо в далёком закате зовёт за собой, Где можно побыть с тишиной лишь одной ... Не стоит тревожить прекрасный момент , Тебя не хватает очень со всем В рассвете остался твой запах кофе с утра, Грусть поглотила весь разум струна, Под холод оттенка вновь декабря , Узоры яркого солнца с собой уводя ...
35
4
1729