.
на перонах усіх вокзалів цілуватися з незнайомцями наче вперше, наче востаннє знімати одяг у задушливому купе розплітати коси заздрити світові який не знає поділу на зиму і осінь який має кожного дня пахощі квітів спів пташок теплі світанки літо на пірсах усіх пристаней проводжати помахом рук у далеку путь мореплавців плескати в долоні кричати та плакати брати себе за скроні та міцно стискати щоб кожна думка лишилася там і не випала з рота хай би там як – за сірими зливами за грозами за смертю листів кленових вічне калинове полум’я сяє єдиний маяк на шляху до вічної як смерть зими
2020-09-24 14:00:33
3
0
Схожі вірші
Всі
Намалюю
Намалюю тобі на обличчі Сонця промені, хмари і гай... Я не зраджую тій своїй звичці І ніколи не зраджу. Це край. Небо синє, бурхливе і темне, Наче очі твої, наче рай. Наче сховище, замок підземний. Наче темний і лячний той край. Намалюю тобі на обличчі, На сторінці клітинку. Портрет... Я не зраджую тій своїй звичці, Знов малюю лиш твій силует.
52
13
2487
Закат декабря
В сердце бьёт в бешенстве пульс, Остановить его нечем й боюсь В груди разгорается тёплый огонь , Что пламенем рушит спокойствие й фантазии снов... В личном пространстве сшибает мосты, Наши глубины сжимая в пути Стали с личной ближе наш мир, Вера в чувство пораждая искры Воля свободы кречит только внутри, Больше не сможет затронуть мыслей синевы, Небо в далёком закате зовёт за собой, Где можно побыть с тишиной лишь одной ... Не стоит тревожить прекрасный момент , Тебя не хватает очень со всем В рассвете остался твой запах кофе с утра, Грусть поглотила весь разум струна, Под холод оттенка вновь декабря , Узоры яркого солнца с собой уводя ...
35
4
2207