.
аби були сльози виплакати, що наболіло
я просто тіло чи дух, замкнений в тіло
не гріє вино, ковдра мене не гріє
що було милим – тепер не здається милим
аби були сили сказати, у чому справа
чого так бракує, чого так до болю мало
міняй простирадла, латай на собі проріхи
вдивляйся у вічність крізь провалені стріхи
аби було щастя – як небо, як море бездонне
аби було відчуття, що нарешті вдома
але відчуття немає, немає сили
і начебто і мене вже немає, милий
і начебто я сама – як відлуння сміху
відлуння живого, магніт для суму і туги
я себе нотую, для інших, збираю в книгу
щоб хоч для когось в світі лишитись другом
це так тупо казати «життя це – не має змісту»
бо не в змісті справа, в сенсі, – немає правди
я проходжу наскрізь це залюднене місто
де не хочеться жити, ні на лівому, ні на правому
берегах, що постали поміж розливу Стіксу
що постали розривом, розбіжністю і розбродом
я втомилась ховати поміж ними обличчя
я зникаю, пробач, я здаюся, я йду під воду
2020-10-14 19:40:50
2
0