Парадайз

erorka

Живий сад, в якого повно справ Зліва небосхил в океан - водоспад "Це Емпірей" - сказав мені Сократ А я й не вірив що потрапив в рай Чому день? Навіть коли вечір день! Тут систематично грає один патерн Шаблон ідей, а по центрі карти вежа Вона вилікувала хронічний нежить Хронічний нежить всіх переживань Затонув в воді суцільного океану Я не зрозумів, не зрозумів що і як Це схоже на гротеск простого саду Можливо філософ з мене нікудишній Та стільки думок налягає у цій тиші Хто я? Що я? Куди я йду по світу? Дзюрчання води не дає в часі тліти Я звичайно не поет - любитель слова Але як вдома, тут віє приємна свобода Що дає насолоду писати про воду, і І той сад що будує Розу вітрів

2022-11-01 13:12:59

11

7

Коментарі

Упорядкувати

За популярністю
Спочатку нові
По порядку

Показати всі коментарі (7)

erorka

@Domina Mortem Це був мій експеримент, я старався хаотично римувати, але щоб це й звучало. Дякую за оцінку

Відповісти

2022-11-01 20:12:41

1

Domina Mortem

@erorka як людина, що років тисячу не експериментувала, знімаю шляпу))

Відповісти

2022-11-01 20:34:17

1

erorka

@Domina Mortem Я сам не часто йду у різнобічні шляхи, але іноді творчість починає здаватися буденною, і щоб не втратити кайф від неї та не зробити її сірою в своїх очах, створюються такі експерименти)

Відповісти

2022-11-01 20:58:37

1

Схожі вірші

Всі

Все й одразу

Ай

Ти завжди хотів все й одразу. Жага зрушити гори з місця, не торкаючись навіть каменя. Писав про світло в своїй душі, але від тебе ні променя. Тобі моря по коліно, це звісно, але ти навіть не увійшов у воду. Ти з тих, хто забув про природу слова. Раніше вірші — це була мова любові, а ти радієш кожній римі, бо знаєш, що вони випадкові. Повторюєш, як мантру що прагнеш визнання та безперечної слави. Не занадто великі бажання, навіть без крихти таланту? Ти можеш римувати, але в тебе не має душі: Твої очі порожні, як і твої вірші.

84

2

5017

Пóдрузі

Asteriya

Ти — моє сонце у похмурі дні, І без тебе всі веселощі будуть чужі. Ти — наче мій рятівник, А я — твій вірний захисник. Не кидай мене у часи сумні, Бо без тебе я буду на дні. Прошу́, ніколи не залишай мене одну, Адже без тебе я точно потону. Хто я без тебе? Напевно, мене просто нема... Розкажу я тобі про все із цього "листа". Постався до цього обережно і слушно, Щоб не подумала ти, що це, може, бездушно. Адже писала я ці рядки довго, І ти не посмій не побачити цього! Ми же ж з тобою змалку завжди були разом, І дружбу нашу не зруйнуєш навіть часом. А ти пам'ятаєш, як на кухні говорили про хлопців? Ми зберігали всі секрети, наче у таємній коробці. Смієшся ти, як завжди, смішно, І не сказати про це буде грішно. Дуже подобаються мені наші розмови, Особливо, коли ти "ламаєш" свої брови. Чудово, коли твоя найкраща подруга — сестра. Адже не залишить в біді ніколи вона. А завжди буде поруч. Навіть якщо сам чорт стоїть ліворуч.

48

12

3514