Вже відлітають птахи
Емілія Дзвінко
Вже відлітають птахи в теплий край, Далеко вже не літо, Тому шукають зручний й теплий гай Де їх від дощів вкрито. Хтось залишається тут зимувати Й будують для сплячки хати, А хтось шукає кращої погоди, Бо потім не буде такої нагоди. Вже відлітають птахи І даються перші холода в знаки. Птахи- творчі натури І їм для захисту потрібні мури, Щоб себе і своїх пташечок захистити І ні в кого помочі не просити. Вони хоч і малі та незалежні І самі творять умови належні. Вони краще за людей знають як їм жити, Що і як для свого благополуччя зробити.
2024-10-20 20:35:26
2
0
Інші вірші поета
Пора тепла й відпочинку У довгу путь День розлуки Самотній хлопчик
Інші поети
Sumyat Swezin
@Sumyat_Swezin
Схожі вірші
Всі
Дитинство
Ruslana
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
71
7
11524
Я граю лише уві снах...
Nadine Tikhonovitch
Я граю лише уві снах, Гітару, мов тебе, обіймаю, І пісня стара на вустах, Що в серці болем лунає. Я граю лише уві снах, Мелодію, давно що забута, І печаль в блакитних очах — Мій жах і муза, мій смуток. Я граю лише для тебе, Хоч знаю, що плід ти уяви, І біль губить нестерпний — Я гину, а пісня лунає... Я граю мелодію ніжну Та бігти хочеться геть, Як чую солодку я пісню: Вона нагадає про смерть... Бо вона серце зворушить І змусить згадати тебе, Ну нащо грати я мушу І палати мертвим вогнем? Поховавши, я присяглася, Що забута гітара — ось так, Бо пісня для тебе лилася... Я граю лише уві снах...
131
25
4999