Провінційна дівчина

Емілія Дзвінко

Проходить день за днем Не схожий на Едем, Провінційна дівчина з хорошої сім*ї Живе у мріях немов у сні. А суворий світ оцінює її несправедливо І все у світі цьому мінливо, І щоб вона не бажала- усе неможливо, Але вона збирається усунути перешкоди уміло. Хай світ її не розуміє І хай не все вона як люди вміє, Проте незламний дух її до бою рветься Який нетлінною надією зоветься! Вона як люди –хоче щастя, Але кругом підстерігає її одне напастя. Хіба ж винна вона, що народилася не така як усі І не бажає приймати світові закони оці? Бо закони ці у собі нічого розумного не мають, Але люди цієї очевидної правди не хочуть - тому й не знають!

2024-11-26 23:06:40

2

0

Схожі вірші

Всі

Печаль прячется в словах

Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)

Полны отчаяния слова Достигли й душат вдруг меня Не знаю дальше как мне быть И стоит ли их отпустить Всю грусть ,что прячется внутри Пусть заберёт с собою дни А шоколад утешет впредь Всё горести уйдут под дверь Но чувства ,что живут внутри Не скроешь с время позади Ведь вырвуться с оков груди Их не сдержать нечем увы ... Как не было мне тяжело Я не смогу забить их льдов И холод тот , что тронул весь Согреть не сможет даже лесть...

50

12

4753

Дитинство

Ruslana

Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.

71

7

12401