Останні дні хвилин останніх
Емілія Дзвінко
Останні дні хвилин останніх, Проникають в душу спогадами мрій ранніх, Як же вони в душу проникають, Останні хвилини раю спопеляють І пронизують мене до болю, Що приходиться круто міняти долю. З раю в пекло наче з тепла в холод І пожирає мене духовного спокою голод. Як же хочеться продовжити незрівнянні ні з чим солодкі миті, Чарівні мрії й спогади радістю покриті, Як цього хочеться: та доля диктує нам свої умови І доводиться надягати на себе трудів тяжких окови. Останні дні хвилин останніх, Кудись ідуть щастя забираючи І притуплюють гарні спогади їх стираючи, А серце щемить гулко стукаючи, Мене усю зсередини мучаючи, Але я надіюся що рай ще до мене вернеться, В душі спокоєм ляже і в серці приємним трепетом озветься.
2024-11-23 19:55:04
2
0
Інші вірші поета
Король мого серця Любов- це сонячне творіння Фортеця любові Воїни за вічне
Інші поети
Abbas Ghallu
@MAbbasAliG
Схожі вірші
Всі
Дитинство
Ruslana
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
71
7
11463
Хай буде так
Юлія Богута
«And in my hour of darkness She is standing right in front of me Speaking words of wisdom, "Let it be"» Beatles - Let it be Хай буде так. Прийми своє життя. Прийми негоду, біль і в серці рану. Прийми свою не вічність, як буття. Прийми, що у людей на тебе інші плани. І не кричи, не плач, коли летиш із неба. Земля тверда. Це так. Реальна. Не м'яка. Живи та не шкодуй. Так було треба. Можливо не тобі. Комусь. Чиясь рука. Ти витримав. Стерпів. Усі пройшов дороги. Ти не зламався, ні. Ти просто біг не так. Ти просто падав. Просто вірив богу, І довіряв не тим. Кохав не так. Хай буде так. Прийми, що ти один І залишайся сильним, що б не було далі. Життя лиш мить, в яку стікає плин годин. Лиш зайчик сонячний, ребро медалі. Бо що б не було - ти не вічний, ні. І те що має тут коштовність, там - згорає. Ти помираєш тут. Зникаєш на війні. Та пам'ятай - у смерті щастя аж ніяк немає.
38
4
4896