Чарівні слова
Емілія Дзвінко
Порою не завжди одразу розумію, Слова чарівні сказані ним у пориві мудрості, Слова які на віру я приймаю Та велич їх і глибина стоять для мене в смутності, Коли на розум як просвітлення на мене зійдуть, Але приходить ясність –коли інші роздуми на задній план відійдуть. Розумні ті слова які мені в житті допомагають, Але часто інші турботи мене огортають, Та в голові ті слова пам’ятаються І в най підходящу мить розкриваються. Слова прості, бо істина проста З часом розумієш як потрібна вона Коли перестаєш хотіти жити у брехні, Коли не хочеш жити більше у пітьмі. Завдяки йому я розумію те, до чого б не додумалась сама, Яка ж одначе сила в словах ота, Що може світ увесь перевернути І тоді ти можеш у чудовий світ пірнути, Світ любові, миру, спокою і правди Там ,де ти і я захочемо залишитись назавжди!
2024-12-02 19:18:38
2
0
Інші вірші поета
Божа воля Шлях збагнути У кожного своя дорога В пеклі і в раю
Інші поети
Схожі вірші
Всі
Минутой мечтания :)
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
Я мнимо расскажу тебе о прошлом И заберу кусочек шоколада Рассказ уж будет длиться долго О том ,как было тяжело сначала Наверное это для тебя не важно Спрошу себя, а ты хороший ?) И почему же стоишь рядом Даря улыбку лишь прохожим Мой телефон звонит мне чаще , Чем слышу твой прекрасный голос Аккорды струн во взгляде малость, Когда увижу тебя где-то снова Про свои чувства смолчу вовсе , Чтоб не будоражить просто взглядом , Хватает только вкуса кофе Лишь думать о тебе минутой мечтания .
40
11
2204
La lune
Nadine Tikhonovitch
Quand les rues de la ville sont plus sombres, Quand la moitié de la planète dort, Quand les étoiles de rêve tombent, La lune me brille, la lune d'or. Je peux la regarder la nuit Et j'écris mes poèmes bizarres, Peut-être je suis folle ou stupide, Mais la lune me donne de l'espoir. Elle est froide, comme l'hiver, Elle est pâle, comme malade, Je peux là regarder les rivières Et parfois je vois les cascades. Elle est mystérieuse, magnifique, Satellite sombre de notre planète, Séduisante, heady et magique, L'ami fidèle pour tous les poètes. La lune, pourquoi tu es triste? La lune, je ne vois pas ton sourire, Dis moi ce qui te rend attriste, Dis moi ce qui te fais souffrir! La lune, tu es loin de moi, Il y a des kilomètres entre nous, Je rêve de toi de matin à soir, Je rêve et j'écris sur l'amour. Et je danse dans ta lumière, Mes idées sont tristes et drôles, J'aime tes yeux tendres, lunaires, Ils me disent que je suis folle. Mais, ma lune, tu es mon rêve, Tu es mon inspiration, ma lune, Mon souffle, tu m'aimes, j'espère, Parce que tu es mon amour!
49
14
1494