Митець

Емілія Дзвінко

Мета митця себе розкрити Іти вперед- себе не загубити. Людина живе в недосконалості В бридкій для Бога шалості І моральне вже їй не цікаве Та хіба справжній митець стане робити лукаве? Почуття лиш для актора- не для митця, Справжній митець приховує свої почуття. Все пробачає, робить добру річ, Якщо треба- примчить на поміч і в ніч. Виборювати добро- така його доля, Пам* ятайте митця як героя!

2024-11-16 23:53:13

Коментарі

Упорядкувати

За популярністю
Спочатку нові
По порядку

Показати всі коментарі (5)

Ілва Стрілецька

@Емілія Дзвінко Зацікавив, так. Мені цікаво, як люди використовують різні віршовані форми. Сподобався - не певна. Але це моє особисте враження, я допускаю, що комусь може сподобатись, тому не пропоную опиратися на мою думку.

Відповісти

2024-11-18 20:42:36

Емілія Дзвінко

@Ілва Стрілецька значить вам не сподобалося, як я використовую віршовану форму?

Відповісти

2024-11-20 19:48:21

Ілва Стрілецька

@Емілія Дзвінко Вибачте, використовуйте, що забажаєте)

Відповісти

2024-11-20 20:30:15

Подобається

Інші вірші поета

Муки душі Мотя Моя улюблена пора року В пеклі і в раю

Інші поети

Daisy Daisy

@daisy_daisy

Brisée 彡

@Reinrim

Maks Skalozub

@Max_Skalozub

Схожі вірші

Всі

Неловкость в улыбке рассвета

Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)

Застыли на окошке вечерние узоры И снова мокрый дождик под лёгкий ветерочек , Без красок сонный кофе под пару твоих строчек .. Меня лишь согревает тепло твоих улыбок , Что заглушает холод давно проникших смыслов , А завтра снова будет тяжёлый понедельник, Но знаю ,что с тобою не страшен даже вечен , На сердце оставляя хорошим настроеньем , Сначала начиная срок время скоротечен Лишь парой фраз в инете, Мне брошенных с приятным воскресеньем...

2650

"Письмо ушедших дней"

Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)

Привет , мой милый друг Забыл ли ты, как долго не писала , Прости ,но я хотела отпустить Всю слабостью ,что в себе искала . И может ты проник Моим письмом до дрожи Забыл ли мой дневник , Увиденный стихами одинокой ночи ... Об памяти прошедших дней , Ты не увидишь ни души порока Лишь слабый шепот чувств Уложенных строками тонко . Немой вопрос в глазах Оставлю с времям на последок Легонько холодом касаний уходя , Чтоб не запомнил запах пепла.

1967