Воїни за вічне
Емілія Дзвінко
Ангели-то воїни, що рвуть людський дух до бою, Щоб наше життя було без болю. Бог зупинить страждання і воїни йому допоможуть І все вони зможуть, Бо зв*язок вони мають Про який люди не знають. Грішні люди такого зв*язку не мають, Бо Бога вони не знають. Зв*язок з Богом важливий, Бо він вічний, він не мінливий. Щастя, любов і добро Він в серце людям несе Нехай і тобі принесе! Тому всі ми повинні бути як воїни, Щоб рятувати свою Батьківщину І грішну людську половину. Бога ми в серці маймо, щоб не згрішити Та душу свою не занапастити. Ось таке людське покликання і Божа воля- Така наша доля.
2024-10-21 23:01:51
1
0
Інші вірші поета
Ромео Вона Живи добром Пробач Андрій
Інші поети
Taeter Pompi
@TaeterSmile
Virtoria
@Victoria_Sandulenko
Схожі вірші
Всі
Все й одразу
Ай
Ти завжди хотів все й одразу. Жага зрушити гори з місця, не торкаючись навіть каменя. Писав про світло в своїй душі, але від тебе ні променя. Тобі моря по коліно, це звісно, але ти навіть не увійшов у воду. Ти з тих, хто забув про природу слова. Раніше вірші — це була мова любові, а ти радієш кожній римі, бо знаєш, що вони випадкові. Повторюєш, як мантру що прагнеш визнання та безперечної слави. Не занадто великі бажання, навіть без крихти таланту? Ти можеш римувати, але в тебе не має душі: Твої очі порожні, як і твої вірші.
84
2
3961
Дитинство
Ruslana
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
71
7
11464