Птах

Еліна Сірик

Я сво́ї смерті не боюся, Лише одне шкода мені: Ногами більше не торкнуся Моєї рідної землі. Не прогуляюсь нею знову З тобою разом, як той день, Ще взимку, літом і весною Не бачила твоїх очей... А як не встигну зрозуміти, Що коїться в моїй душі, До того як розжене вітер Останні слово й подих мій, То вибач, що не мала сили Я розібратись в почуттях. І не сумуй за мною сильно, Тепер я той у небі птах. (17.09.22) Присвячую найкращому (Фото: Дніпро, 2019)

2023-02-01 22:55:26

Інші вірші поета

Вірш 20-тий ... Мы Психлікарня

Інші поети

Анастасія Супрун

@Anastasiia_Suprun

Luu Herrera

@luuherrera77

Yamini Labh

@ibelieveinmagic

Схожі вірші

Всі

وردةٌ قبِيحة

تُومِي.

و مَا الّذي يجعلُ مصطلحُ الوردة قبِيحة؟ -مَا الّذي تنتظرهُ من وردةٍ واجهت ريَاح عاتية ؛ وتُربة قَاحلة و بتلَاتٍ منهَا قَد ترَاخت أرضًا ، مَا الّذي ستصبحهُ برأيك؟

3580

I Saw a Dream

Ілва Стрілецька

I saw a dream, and there were you, And there was coldness in your eyes. I wonder what a kind of true Made you become as cold as ice. And later I looked back to get a sense This empty glance was hellish call of past. It used to be a high and strong defense Against the world, the pain and me at last. You looked at me, and peering in your soul, I felt so lonely, as something vital died. And that is what I fear most of all - That nothing gentle will remain inside. Inside of you. Inside of me as well. And nothing will be said to farewell.

102

16924