Чомусь

Еліна Сірик

Твій голос кращий за Гранатовий альбом І водноча́с сумніший за пісні Містморна. Думки: "Залиш, то ж було та-а-ак давно!" Але чомусь душа моя із тим не згодна. Чомусь, коли наспівуєш ти щось мені Або ж смієшся з згаданого жарту, Я забуваю всі жахи, що уві сні Знущались наді мною аж до ранку. Чомусь, коли я чула тихий голос твій, У грудях, де розташувалась свіжа рана - Спинялась кров, стихав пекучий біль І квіти проростали з-поміж шрамів. Буває, що тебе побачу у натовпі, Невже потрохи я втрачаю глузд? У місті так багато рис, що схожі на твої, Але ж у ньому так без тебе пусто... березень, 2023 Це, перш за все, текст пісні. Через що, при звичайному прочитанні, як вірша, є моменти, що ріжуть слух. Присвячую найкращому.

23.05.2023

Інші вірші поета

... Отвір між ребер Війна Чай із льодом

Інші поети

Олексій Мельничук

@Alekzzz

Virtoria

@Victoria_Sandulenko

Маргарита Чаленко

@marharyta

Схожі вірші

Всі

Дитинство

Ruslana

Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.

11430

"Письмо ушедших дней"

Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)

Привет , мой милый друг Забыл ли ты, как долго не писала , Прости ,но я хотела отпустить Всю слабостью ,что в себе искала . И может ты проник Моим письмом до дрожи Забыл ли мой дневник , Увиденный стихами одинокой ночи ... Об памяти прошедших дней , Ты не увидишь ни души порока Лишь слабый шепот чувств Уложенных строками тонко . Немой вопрос в глазах Оставлю с времям на последок Легонько холодом касаний уходя , Чтоб не запомнил запах пепла.

1900