Її люблю...
Антон Шаталов
Її люблю, одну, нестанну, Що йде до мене, чи не йде. Далека, темна, неузнанна, У островах океану мре. Її лише, її люблю, Хоч йде до мене знань пітьма. Із нею хочу я зостатись, Але у ній мене нема. Я попри все служити буду, Всевишній вічності морів. Щодня вмиваюся я брудом, Щодня мене нема вгорі. Щодня я б'юся день у денно, Щодня кричу в жарý пісень. Питання се є злободенним, Без тебе в мене зла мігрень. Без тебе спека, мряка, холод, Без тебе сонце не горить. І хай помру, бо буде голод, Котрий із світу нас зживить.
2023-03-31 08:55:43
5
0
Інші вірші поета
"Макбет", Пісня відьом Думка III Відчай Мертвий кущ
Інші поети
Схожі вірші
Всі
Я отпущу с временем дальше ...
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
Так было нужно , я это лишь знаю Ты ушёл как ветра свежости дым Оставив на прощание " прости ", Забрав с собою частичку души Я больше об этом перестала плакать , И начала двигаться дальше забыв Хоть было то лето яркости сладко , Но больше не стану также любить , Хоть постоянно всплывают твои лести фразы , Что мучали глубоко теплотою внутри, Я отпущу с временем дальше И буду двигаться без лишней слёзы, Я не веню тебя за такое решение И понимаю почему было так , Но время летит незаметно Ничего не оставив с собою забрав ...
44
9
4443
Дитинство
Ruslana
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
71
7
13082