Її люблю...
Антон Шаталов
Її люблю, одну, нестанну, Що йде до мене, чи не йде. Далека, темна, неузнанна, У островах океану мре. Її лише, її люблю, Хоч йде до мене знань пітьма. Із нею хочу я зостатись, Але у ній мене нема. Я попри все служити буду, Всевишній вічності морів. Щодня вмиваюся я брудом, Щодня мене нема вгорі. Щодня я б'юся день у денно, Щодня кричу в жарý пісень. Питання се є злободенним, Без тебе в мене зла мігрень. Без тебе спека, мряка, холод, Без тебе сонце не горить. І хай помру, бо буде голод, Котрий із світу нас зживить.
2023-03-31 08:55:43
5
0
Інші вірші поета
Руди пізнання Моя земля Уривок Ліхтарник
Інші поети
Nochu's Wife
@LOLAKOOK
Juli Pencil
@Juli_Pencil
Схожі вірші
Всі
"Письмо ушедших дней"
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
Привет , мой милый друг Забыл ли ты, как долго не писала , Прости ,но я хотела отпустить Всю слабостью ,что в себе искала . И может ты проник Моим письмом до дрожи Забыл ли мой дневник , Увиденный стихами одинокой ночи ... Об памяти прошедших дней , Ты не увидишь ни души порока Лишь слабый шепот чувств Уложенных строками тонко . Немой вопрос в глазах Оставлю с времям на последок Легонько холодом касаний уходя , Чтоб не запомнил запах пепла.
43
17
2759
Все й одразу
Ай
Ти завжди хотів все й одразу. Жага зрушити гори з місця, не торкаючись навіть каменя. Писав про світло в своїй душі, але від тебе ні променя. Тобі моря по коліно, це звісно, але ти навіть не увійшов у воду. Ти з тих, хто забув про природу слова. Раніше вірші — це була мова любові, а ти радієш кожній римі, бо знаєш, що вони випадкові. Повторюєш, як мантру що прагнеш визнання та безперечної слави. Не занадто великі бажання, навіть без крихти таланту? Ти можеш римувати, але в тебе не має душі: Твої очі порожні, як і твої вірші.
84
2
4840