Рай
Я пам'ятаю лиш одне, Як в день похмурий, нелюб'язний Зустрів тебе. Твій смак, твої уста Я тільки в мріях знав, І в очі не дививсь Тому, що побоявсь. Але ж, чому цей світ жорстокий, Чому сконструював я дотеп, Коли в думках, віршах, піснях Про тебе віється печаль? Чому не зміг сказать: "люблю" Чому зробив собі біду? Хоч я позаду, та ти знай, Мій непростий закритий рай, Що доки хтось тебе п'янить, І доступ клятий закриває. Із серцем, наче жар палким, Можливості дурний чекає.
2022-12-09 11:54:04
2
3
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (3)
Н Ф
Прекрасний вірш) Чомусь більшість мужчин боїться того слова "люблю",як чорт ладану). Воно ж таке просте і мелодійне,щире і відверте.Чому ж тоді так важко його вимовити?
Відповісти
2022-12-09 18:04:02
1
Антон Шаталов
@Н Ф не розумію цього теж, але, мабуть, я переступив поріг страху і готовий сказати прямо
Відповісти
2022-12-09 18:17:08
1
Н Ф
Тоді,це вселяє надію,що все складеться як найкраще)
Відповісти
2022-12-09 18:18:03
1
Схожі вірші
Всі
Намалюю
Намалюю тобі на обличчі Сонця промені, хмари і гай... Я не зраджую тій своїй звичці І ніколи не зраджу. Це край. Небо синє, бурхливе і темне, Наче очі твої, наче рай. Наче сховище, замок підземний. Наче темний і лячний той край. Намалюю тобі на обличчі, На сторінці клітинку. Портрет... Я не зраджую тій своїй звичці, Знов малюю лиш твій силует.
52
13
2943
Я отпущу с временем дальше ...
Так было нужно , я это лишь знаю Ты ушёл как ветра свежости дым Оставив на прощание " прости ", Забрав с собою частичку души Я больше об этом перестала плакать , И начала двигаться дальше забыв Хоть было то лето яркости сладко , Но больше не стану также любить , Хоть постоянно всплывают твои лести фразы , Что мучали глубоко теплотою внутри, Я отпущу с временем дальше И буду двигаться без лишней слёзы, Я не веню тебя за такое решение И понимаю почему было так , Но время летит незаметно Ничего не оставив с собою забрав ...
44
9
3978