А лан блищить...
Вірші писать не кожен дурень зможе, Ось отакі, щоб душу розвело, Щоб серце билось в ритмі його гоже, Щоб всім від нього щось-таки було. Аби зів'яли ружі і тюльпани, Аби вони розкрилися іще, У червоні вечірньої захмари — Яснілося оновлене живе. Аби згадали мертвих і забутих, Аби дійшло, що вічне в них життя. Пишіть вірші, щоб дихалося в груди, Щоб серце билось в попелі гниття. Щоб не спинилося у плетеві століть, А людям дуже довго пам'яталось: "Він жив, творив, ім'я його стоїть, А серце б'ється, й ще не зупинялось!" (А лан блищить — душа його жива, Горить, горить і досі не вмирає. У нас бува трапляються дива, А лан без римоцвіття все конає.)
2023-04-06 18:24:52
4
0
Схожі вірші
Всі
Все й одразу
Ти завжди хотів все й одразу. Жага зрушити гори з місця, не торкаючись навіть каменя. Писав про світло в своїй душі, але від тебе ні променя. Тобі моря по коліно, це звісно, але ти навіть не увійшов у воду. Ти з тих, хто забув про природу слова. Раніше вірші — це була мова любові, а ти радієш кожній римі, бо знаєш, що вони випадкові. Повторюєш, як мантру що прагнеш визнання та безперечної слави. Не занадто великі бажання, навіть без крихти таланту? Ти можеш римувати, але в тебе не має душі: Твої очі порожні, як і твої вірші.
84
2
4840
Темнота теней ночи ...
Пусто стало без границы Ночь взошла забрав луч дня Темны улицы, как тишины темницы , Освещает только свет одного фонаря ... Покров одеяла ночи вкрыто небо В далеке не страшны мне тени ветвей И не будоражит больше холод ветра , Что касается руками глубины очей ... Бурю льда он не приносит Темнота стала привычна мне Звук сверчков не веет грустью Больше ничего бояться нет... Свет от звёзд полны свеченьем Они стали снов мечты путей Для того , кто вдруг заблудит И поддастся темноте своей ...
44
13
2434