ЕКЗИСТЕНЦІЙНА АВАРІЯ
ми - зіпсовані машини плоті й крові, сточені іржею гріхів чужої зброї. система збоїть, деталі не злагоджені, ремонт безнадійний - шлях утилізації. фабрика існування викидує товар, заводський брак в дефектній упаковці. люди - потвори, що ремствують на верстатах, божевільні роботи з недолугим кодом. ми запускаємось у невідомий космос, безглузді супутники, сліпі й неозброєні. кружляємо в чорній дірі пристрастей, згораємо в атмосфері гріхів й порочностей.
2024-05-16 23:27:52
1
0
Схожі вірші
Всі
Намалюю
Намалюю тобі на обличчі Сонця промені, хмари і гай... Я не зраджую тій своїй звичці І ніколи не зраджу. Це край. Небо синє, бурхливе і темне, Наче очі твої, наче рай. Наче сховище, замок підземний. Наче темний і лячний той край. Намалюю тобі на обличчі, На сторінці клітинку. Портрет... Я не зраджую тій своїй звичці, Знов малюю лиш твій силует.
52
13
2494
Я тебе по-справжньому кохала...
Я тебе по-справжньому кохала... Так, неначе зовсім не жила. І тобі лиш серце відкривала, Я тебе кохала, як могла. Я тобі всю душу і все серце, Все віддам, ти тільки попроси. Я тебе кохатиму до смерті, Я з тобою навіки і завжди. Я тобі відкрию таємниці, Все, що маю — все віддам тобі. І поля, і чистії криниці, І прекрасний спів тих солов'їв. Я тебе по-справжньому кохала, Весь свій час, я віддала тобі. Я була наївною . Не знала, Що не брешуть тільки солов'ї.
42
15
1914