Сонне місто
Дарина Дорогань
Таке сонне місто в суботу, вранці, Люди зівають і кудись спішать, А деякі, як на голках, чекають відправки — Їхні очі палають й горять. Я сиджу серед людей і не розумію, Чому життя таке швидкоплинне І в чому секрет існування мого. *** Всі спішать на крайній трамвай, Що насолодитись миттю довше. *** Таке сонне місто в суботу, вранці, Пронизую його крізь пальці. Люди дивляться і не знають, Що чекає їх далі, а потім... Вони розгубились і десь заблудились В пізнанні своєї свідомості. Як жаль тих людей, які не знайшли Дороги назад чи початкову точку. Та власне, з чого почалось отаке от блукання? З цікавості дикої, а згодом пізнання Страхіття того, що чекає, тримаючи за пальці. Таке сонне місто в суботу, вранці...
2021-12-11 18:20:50
7
3
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (3)
Мілена_Мі
Атмосферно! 💫
Відповісти
2021-12-11 18:21:26
1
Дарина Дорогань
@Мілена_Мі дякую 💫
Відповісти
2021-12-11 18:24:09
1
Стефанія Судомора
ваау 😍
Відповісти
2021-12-11 19:31:17
1
Інші вірші поета
Сам Можна. Впустила нить Як же було добре
Інші поети
Anna Gera
@my_own_story
泽明 王
@WangZeMing_Z85
Ruslana
@rock_ksolana
Схожі вірші
Всі
"Письмо ушедших дней"
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
Привет , мой милый друг Забыл ли ты, как долго не писала , Прости ,но я хотела отпустить Всю слабостью ,что в себе искала . И может ты проник Моим письмом до дрожи Забыл ли мой дневник , Увиденный стихами одинокой ночи ... Об памяти прошедших дней , Ты не увидишь ни души порока Лишь слабый шепот чувств Уложенных строками тонко . Немой вопрос в глазах Оставлю с времям на последок Легонько холодом касаний уходя , Чтоб не запомнил запах пепла.
43
17
2817
Приходи (RU-UA)
Ай
Черничные пироги, молоко с мёдом. Приходи. Почитаю тебе стихи и раны замажу йодом. Буду исцелять поэтапно все твои трещинки и порезы, даже в твоё заледеневшее сердце, поверь мне, — смело полезу. Повір! Залізу без страху. Без жалю, не боячись. Бо наше розпалене вогнище змушує бути хоч чимось. І тільки не хвилюйся — ми не розчинимось. Ні одне у одному, ні у часі. Мы снова столкнёмся, неспособные противостоять этой связи. Истощенные, но в друг друге, нашедшие дом. Якщо не перше життя, то і не перший том. Не перший різновид мов у моїх віршах. Не найдёшь меня в жизни? Отыщешь во снах. За той дверью, где я нам в пирог добавляю чернику. Приходи. Мне одной без тебя здесь ужасно дико.
42
3
2143