Сонне місто
Таке сонне місто в суботу, вранці,
Люди зівають і кудись спішать,
А деякі, як на голках, чекають відправки —
Їхні очі палають й горять.
Я сиджу серед людей і не розумію,
Чому життя таке швидкоплинне
І в чому секрет існування мого.
***
Всі спішать на крайній трамвай,
Що насолодитись миттю довше.
***
Таке сонне місто в суботу, вранці,
Пронизую його крізь пальці.
Люди дивляться і не знають,
Що чекає їх далі, а потім...
Вони розгубились і десь заблудились
В пізнанні своєї свідомості.
Як жаль тих людей, які не знайшли
Дороги назад чи початкову точку.
Та власне, з чого почалось отаке от блукання?
З цікавості дикої, а згодом пізнання
Страхіття того, що чекає, тримаючи за пальці.
Таке сонне місто в суботу, вранці...
2021-12-11 18:20:50
7
3