Рими
Хтось каже вірші, Хтось каже муть Одні вірять більше, Одні ділять на нуль. Шукай свої теми, Шукай ряди, Ага, а тут їх нема Йди звідси декуди! Що, хотів, суть знайти? Або ще щось попалити? Шевченко вірші писав, А я то так, просто рими... Що за голова? Чому не варить? Знову лайном забита, Знову десь тут болить. Пригнись бо прилетить бита. Знаєш про що текст? Ну давай, тикни навмання Може він не бест, Але він про кохання! Забирай свої слова, В тебе забрана мова І букви не залікують рани, Ну чому так погано? Не тисни окей, благаю, Куда іти до пекла чи до раю? Може до темного лісу? Без тебе хоч до біса!
2018-07-07 05:46:34
1
0
Схожі вірші
Всі
"Я буду помнить"
Я буду помнить о тебе , Когда минутой будет гнусно И одиноко грянет в след Дождь смыв порою мои чувства Я буду помнить о тебе , Когда нагрянет новый вечер И ветер заберёт себе Мои увечены надежды . Я буду помнить, тот момент, Когда тебя со мной не стало Оставив только мокрый цент С того ,что в сердце потеряла Я буду помнить твой уход , Да может быть, тогда слезами Теперь совсем под тихий сон Обняв подушку крепко швами .
43
7
2634
Дитинство
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
71
7
12575