В голос
Суворий погляд вниз, Думки в нікуди. Його звуть Андрій або Денис І сидить він в своїй буді. Життя б'є ключем, Та все попри нього. Ріже гострим ножем Чиюсь ногу... Ці слова не конкретна мета І не влучать у ціль, Попадуть не туда Їх з'їсть надокучлива міль. Я вас благаю, Не кажіть, що все супер. Я сам добре знаю, Де знайти білий папір. Напишу кілька рядків, Щоб прийшов до мене спокій Скільки пишу років, А почерк не мій. Ніби не я пишу, А хтось там інший. Цей тягар ношу, Але, здається, він лишній. Земля далі крутиться, А толку, навіщо? Я вийду, зупиніться, І без вас тошно...
2018-07-07 05:57:30
1
0
Схожі вірші
Всі
"Письмо ушедших дней"
Привет , мой милый друг Забыл ли ты, как долго не писала , Прости ,но я хотела отпустить Всю слабостью ,что в себе искала . И может ты проник Моим письмом до дрожи Забыл ли мой дневник , Увиденный стихами одинокой ночи ... Об памяти прошедших дней , Ты не увидишь ни души порока Лишь слабый шепот чувств Уложенных строками тонко . Немой вопрос в глазах Оставлю с времям на последок Легонько холодом касаний уходя , Чтоб не запомнил запах пепла.
43
17
3095
Все й одразу
Ти завжди хотів все й одразу. Жага зрушити гори з місця, не торкаючись навіть каменя. Писав про світло в своїй душі, але від тебе ні променя. Тобі моря по коліно, це звісно, але ти навіть не увійшов у воду. Ти з тих, хто забув про природу слова. Раніше вірші — це була мова любові, а ти радієш кожній римі, бо знаєш, що вони випадкові. Повторюєш, як мантру що прагнеш визнання та безперечної слави. Не занадто великі бажання, навіть без крихти таланту? Ти можеш римувати, але в тебе не має душі: Твої очі порожні, як і твої вірші.
84
2
5141